Читати книгу - "Щастя у спадок, Лія Стейс"

Підготувати все це йому допомагали хлопці, що працювали у нього офіціантом та помічником кухаря. Він пообіцяв їм щедру надбавку, та вони й без неї б не відмовилися. Адже Максим був справедливим шефом, який ніколи не скупився ані на похвалу, ані на грошову винагороду.

Не те щоб він був по життю романтиком, але для Соні хотілося зробити щось особливе. Адже вона все ж довірилася йому. Вона йому здавалася такою ніжною, тендітною, беззахисною... Хотілося її вкрасти і нікуди не відпускати. А ще оберігати від усього, робити щасливо, і, звісно, ж любити.

Хлопець не сподівався, що їхній вечір плавно перетече у романтичну ніч, але в себе в кімнаті заздалегідь  прибрав і заготовив пляшку вина й солодощі. Скоріш за все сьогодні нічого й не буде, але якщо все ж таки буде, то все має пройти якнайкраще.

У ванній кімнаті погляд ковзнув по сусідній рожевій зубній щітці. Він так і не сказав Соні, що Катаріна тепер живе у нього. У інший кімнаті, але все ж... Пізніше обов'язково скаже. Сьогодні не хотілося псувати вечір нічим. А хто його знає як Соня відреагує? Макс дуже сподівався, що зрозуміє. Але його небагатий досвід спілкування з жінками говорив про те, що інколи їх реакції настільки неочікувані, що їх просто неможливо передбачити.

Соню з дому він забрав о 7-й вечора. При зустрічі ніжно поцілував у щічку, а потім переплів їхні руки. Його серце мало не вискакувало з грудей від щастя. Скільки він мріяв про те, що Соня буде з ним разом? Це була чи не найдавніша і найбажаніша мрія. Він досі не міг повірити, що вона все ж здійснилися. Соня тримає його за руку, дозволяє себе обіймати, цілувати, сміється над його тупими жартами. Чи це не чудо? Макс був безмежно щасливий, тому дуже боявся напартачити й втратити те, що тільки-но отримав.

Перед тим, як посадити Соню в машину, він зав'язав їй очі хустинкою. Хотів зробити сюрприз.

І чесно кажучи, йому це вдався. Коли вони прибули на місце і Максим зняв пов'язку, Соня мало не впала від здивування. Навколо було так гарно, як у кіно. Навіть краще! Чим вона заслужила таке щастя? Вона ж така звичайна. Нічого в ній немає особливого. Зовнішність не модельна, не дурепа, звісно, але зірок з неба не хапає... Не багата, не надто молода... Чому цей привабливий чоловік вирішив звернути свою увагу саме не неї?

— Прошу за стіл, моя леді, — Максим галантно відсунув стільця та допоміг Соні сісти зручніше.

— Максе, тут просто неймовірно. Повірити не  можу, що ти все це для мене організував, — очі Соні світилися вдячністю.

— Все для тебе, — усміхнувся Макс.

— Мені дуже приємно. Просто дуже. Я навіть не можу підібрати потрібних слів, щоб висловити, наскільки це мене вразило.

— Не перебільшуй, — відмахнувся Макс. Хоча на справді йому було дуже приємно чути таку щедру похвалу з вуст Соні.

 — Я серйозно. Дякую тобі за це.

— Потім розрахуємося, — засміявся Макс.

Соня так здивовано на нього глянула, що той швидко вирішив додати:

— Я жартую, Соня. Мені хотілося зробити тобі приємно.

Їхній вечір проходив на позитивній ноті. Вони згадували дитинство, те, як Максим хвостиком бігав за Сонею завжди, обговорювали, як змінилися вулиці та люди навколо. 

А коли Максим запросив її на танець і вони нарешті опинилися тісно-тісно один біля одного, Соня наважилася запитати те, що не давало їй спокою.

— Максе, ти мені дуже подобаєшся, але скажи чесно, навіщо я тобі? Ти молодий, привабливий, успішний.. Будь-яка дівчина буде щаслива бути разом з тобою. Є ж безліч молодших і кращих дівчат. Навіть та сама Катаріна… Можливо, тебе приваблює лише мій образ з минулого… Такий собі незакритий гештальт

Макс так і знав, що рано чи пізно ця тема випливе.

— Соню, мене у тобі приваблює все.Мила ямочка, яку мені дуже хочеться цілувати, що з'являється в тебе на щоці, коли ти смієшся. Те, як ти кусаєш нижню губу, коли хвилюєшся. От як зараз, — усміхнувся він. — Як твої очі світяться щастям, коли до тебе біжить Михасик. Я готовий дивитися на це вічно. А коли я тебе обіймаю, то відчуваю, як ти тремтиш. І сам у цей момент тремчу всередині. Оці мурахи, Соню, ніколи не брешуть. Вони з'являються не від того, що людина має ідеальну зовнішність, гострий розум чи мільйонні статки. Їх ніколи не викличеш спеціально. Вони приходять тільки тоді, коли ти цілуєш чи обіймаєш свою споріднену душу. Ти — моя душа, Соню. Була, є і будеш. Катаріна, і будь-яка інша дівчина, ніколи не викликала у моєму серці і сотої долі того, що я відчуваю до тебе.

Соня розтанула від такого зізнання. Вона обхопила хлопця за шию руками і перша потягнулася за поцілунком. Максим перехопив ініціативу. Він зминав її губи палко, пристрасно, з якимось надривом. Соня простогнала у відповідь, що ще більше завело його. Руки хлопця пішли гуляти її тілом, а дівчина не спішила його зупиняти. Вона шалено його хотіла.

— Поїхали до мене, — ривко видихнув Макс.

— Поїхали, — прошепотіла Соня.

Того вечора на її тілі не лишилося жодного місця, якого б не торкнулися його гарячі палкі вуста. Навіть найпотаємніші куточки були заціловані та обдаровані ласкою та пестощами. Такою бажаною Соня не почувала себе, мабуть, ніколи. Вони вкотре підіймалися разом до самого неба, і там, на піку пристрасті та чутливості, в унісон розбивалися на тисячі уламків невимовного задоволення. Ніжно, але гаряче. Гостро, але обережно. Це був не просто секс. Вони займалися коханням