Читати книгу - "Гра в кохання , Міра Лей"

- Аня, ти думаєш у нього ще залишилися почуття до тієї дівчини? - не сміливо запитала я, надіючись почути негативну відповідь. 
- О, Настя. Ти що? Звичайно ні - поспішила заспокоїти мене дівчина. 
- Ну якщо це і справді була така любов... то чому б і ні? - Мені було дуже не приємно думати про це. Що зі мною? Чому я так реагую?
- Розумієш після цього випадку, Ніка ще багато раз приїжджала сюди та намагалася помиритися з Максом. Та він її навіть слухати не став - серйозно заявила Аня - Настя, не думай про це, Ніка в минулому. Я ж бачу що Максим зараз любить тільки тебе - додала дівчина мило посміхаючись. Я лише ледь посміхнулася у відповідь. Цікаво, що Левицький їй такого наплів, що вона повірила в його любов?
- І взагалі, я дуже рада що ви разом. Ви дуже гарна пара - щиро сказала дівчина дивлячись на мене. Я дивилася на дівчину і мені так хотілося, щоб це було правдою. Та нажаль це не так. І найгірше було те, що дівчина була зі мною такою щирою і доброю, а я получається обманюю її. Боже, що я за людина? Ненавиджу себе за це.
Нашу розмову перервав телефонний дзвінок. Я швидко дістала телефон з сумочки та глянула на екран. Дзвонив Левицький. 
- Алло.
- Привіт. Ти де?
- З твоєю сестрою, в кафе.
- О, це добре. Тут така справа, нас Женя запрошує до себе на дачу. Так що закругляйтеся, я через годину вас заберу.
- Що? Яка дача? Левицький ми так не домов..... - я вчасно зупинилася, згадавши що поруч сидить Аня, і уважно слідкує за нашою розмовою.
- Настя, я теж нічого такого не планував. Жека раптово зателефонував і запросив - виправдовується хлопець. 
- Макс, давай без мене... - та я не встигаю завершити речення, як Аня видирає з моїх рук телефон і сама починає говорити з братом. 
- Привіт братику, що там за двіж намічається? Ооо, справді? Звичайно ми будемо - запевняє дівчина поглядаючи на мене - Ні, ми самі доберемося. Ок, тоді до зустрічі. 
- Значить так. Доїдай свій десерт і будемо збиратися - серйозно заявила дівчина, віддаючи мені телефон. 
- Аня слухай. Вибач, але я не поїду - я і справді не мала жодного бажання туди їхати. І хоча при першій зустрічі, друзі Макса прийняли мене досить тепло. Все ж, біля них я почувала себе, як не у своїй тарілці. 
- Припини. Ми не на довго. Знала б ти, яка в Жеки крута дача. Сауна, джакузі, басейн - все в нашому розпорядженні. Крім того там буде багато знайомих тобі людей. 
- Я розумію, та це без мене. А ви з Максом поїдьте, відпочиньте. 
- І ти не боїшся залишити мого братика самого? Стерво-Віка теж там буде.
- Я йому довіряю - на секунду я все ж задумалась, та потім зрозуміла, що це всього лиш провокація з боку дівчини.
- Ну Настя, не залишай мене саму. - почала стогнати дівчина - Мені зараз потрібна твоя підтримка.
- Аня, це не справедливо. Ти давиш на жалість. Крім того, це твої друзі, сама ти там точно не будеш.
- Ну прошу тебе, ми не надовго - просить дівчина дивлячись на мене очима кота, з мультфільму Шрек - Крім того Макс теж буде радий, що ти погодилася.
Я дуже сильно не хотіла туди їхати, та відмовити Ані, я не змогла. Тому не хотячи, я все ж погоджуюся. 
Вийшовши з кафе ми спочатку забігли до Ані додому, вона жила неподалеку. Дівчина перевдяглася в більш зручний одяг, оскільки була в платті. І захопивши маленький рюкзак, вийшли на двір чекаючи на таксі.
Дорога була не довгою, за містом хвилин двадцять. Машина зупинилася біля великого і неймовірно красивого будинку.
Біля воріт нас зустрів хазяїн будинку. Хлопець привітався і провів нас, на заднє подвір'я. Там було не менш красиво. Мушу визнати, що ландшафтний дизайнер пропрацював на славу. Ми зайшли у велике приміщення з панорамними вікнами, високі стелі небесного кольору і теплою кам'яною підлогою. По середині залу знаходився великий басейн, по боках стояли лежали. Мені здавалося, що я потрапила у відпочинковий комплекс, які я до речі бачила лише по телевізору. 
- Ну що дівчата, я сподіваюся ви купальники взяли зі собою, бо сауна нас вже чекає - підморгуючи весело видав Женя,
- Що? Яка ще сауна? - не скриваючи своїх емоцій, крикнула я переводячи погляд на Аню - Я думала будуть просто шашлики..
- Настунь, якби я сказала правду, ти б точно не погодилася - винувато прощебетала дівчина. 
- Настя, ти чого? Трохи розважимося, відпочинемо - весело сказав Женя обнімаючи мене за талію.
- Ти б так, не клеївся до чужих дівчат - почувся знайомий голос зі сторони басейну - А но не подивлюся, що ти хазяїн будинку і мій друг.
Я перевела погляд на голос і просто завмерла на місці. З басейну вийшов Левицький, він був в одних плавках червоного кольору. Широкі плечі, чітко промальовані м'язи на руках, які випирали при кожному його русі. Рельєфні кубики та підтягнутий плоский живіт по якому стікали капельки води. Це виглядало дуже сексуально, що я рефлекторно проковтнула слину, не знаходячи в собі сили відвести від хлопця погляд. 
- Привіт кохана! - весело сказав хлопець, притягуючи мене до себе і ніжно цілуючи в губи. Від таких дій хлопця мене кинуло в жар, і моє обличчя залилося фарбою - Так, спокійно Бондаренко, тримай себе в руках - пронеслось в моїй голові. 
- Спокійно Ромео, ніхто не ризикне своїм здоров'ям, підкатувати до твоєї дівчини - піднімаючи руки в гору та відходячи від мене сказав Женя 
- Я теж так думаю - весело каже Левицький, притискаючи мене сильніше до себе. 
- Гаразд, дівчата ви можете перевдягтися ось тут - запропонував хазяїн будинку, вказуючи на одну з дверей. 
- Взагалі то, я не маю з собою купальника - задоволено видаю я.
- Не переживай, я взяла і для тебе. Розмір у нас один, думаю тобі підійде - весело сказала Аня, показуючи на свій рюкзак. Від досади я ледь не застогнала. Мені сильно не хотілося розгулювати на пів голою, перед Левицьким і його друзями.
В цей момент до нас підійшли Саша з Лесею і Вікторія. Дівчата були одягнуті в купальниках, Леся мала чорний закритий, у Вікторії ж був роздільний купальник з блискучими паєтками, як на мене занадто відвертий. Саша теж був у плавках, було помітно, що вони нещодавно вийшли з води.
- Привіт - стримано кинув Саша. 
- Привіт дівчата, рада вас бачити - весело привіталася Леся - Швидко перевдягайтеся та ідемо в сауну, вона бомбезна.
- Так, звичайно. Ми швидко - сказала Аня і взявши мене за руку потягла за двері.
- Аня, зараз мені хочеться тебе вбити - сказала я, коли за нами зачинилися двері. 
- Якби я тобі сказала одразу, то ти б нізащо не погодилася - серйозно заявила дівчина - Краще вибирай купальник, який тобі більше подобається - вона витягла з рюкзака два набори, червоного та кольору морської хвилі. Обидва комплекти були роздільні, і як на мене занадто відкриті.
- Аня, ти не могла взяти, більш закритого купальника?
- Ні, у мене таких немає. Швидше обирай - каже дівчина, підносячи до мене два набори - І взагалі, ти бачила Змію-Віку? Ось в неї дійсно відкритий, я б сказала навіть вільгарний. А ці, в самий раз.
- Добре, добре. Давай синій - все ж здаюся я, і взявши купальник іду за ширму.
Мушу визнати, що підійшов він мені ідеально. Та я відчувала себе зовсім голою, і мені було дуже не зручно. 
- О, Настя яка фігура! Ти справжня модель - задоволено каже Аня, розглядаючи мене.
- Перестань. Я не вийду в такому вигляді звідси. 
Раптом відчинилися двері та зайшов Левицький. 
- Ну що дівчата, ви готові... - хлопець голосно ковтнув слину не зводячи з мене свого зацікавленого погляду. Від несподіванки я швидко прикрилася першим що попало під руки. Це була моя футболка, що правда вона мене сильно не спасла.
- Так, ми уже. - коротко кидає Аня 
- Я... Я не можу так вийти - присоромлено кажу я, і чую як моє обличчя заливається фарбою, від пильного погляду хлопця. 
- Макс, де ти знайшов таку скромницю, та ще й з таким то тілом - каже Аня забираючи від мене, моє укриття - Таке враження ніби він там щось не бачив - обурюється дівчина. Від цих слів в мене очі на лоба полізли, а обличчя просто горіло від сорому. 
- Так, ти іди, а ми тут самі розберемося - весело заявив хлопець, підморгуючи мені. 
- Левицький, ми так не домовлялися - сердито заявила я, як тільки дівчина вийшла за двері. Я не збираюся розгулювати, в на пів голому вигляді перед тобою і твоїми дружками.
- Та заспокойся ти, ніхто з тобою тут нічого не зробить. Як ти встигла замітити ми тут усі так ходимо - я склала руки на грудях, та сердито глянула на хлопця. Не те щоб я була якоюсь за комплексованою, та все ж, ця ситуація була мені не приємна. 
- Ну гаразд, хочеш одягни мою сорочку? - пропонує хлопець, і простягає мені свою білу сорочку, побачивши мій розгублений вираз обличчя.
- І тобі не шкода її? - з недовірою запитую я.
- Манюня, для тебе мені нічого не шкода! - підморгуючи відповів Макс. 
Я декілька секунд подумала, а тоді взяла його річ. Сорочка і справді прикрила всі пікантні місця. Хлопець лише посміявся з мене, а тоді взявши мене за руку потягнув до виходу.
В цей час, в басейні повним ходом розважалися всі інші.
- Макс, Настя - ходіть до нас! - кричить Аня, махаючи руками.
- Ідемо, поплаваємо? - пропонує Левицький. 
- Е, я не вмію плавати - присоромлено відповідаю, опустивши голову вниз. 
- Що серйозно? - здивовано перепитує хлопець. Я лише знизила плечима. 
- Народ ви чого не йдете купатись, а після сауни, це просто кайф? - каже Свят, виходячи з води. За ним піднялися і інші. 
- В нас ще все попереду? - відповідає Левицький. 
- Настя, не хочеш в басейн, давай тоді в джакузі. - пропонує Аня, підходячи ближче. 
- О Настя, а що це ти в сорочці? Невже там все так погано, що тобі соромно навіть показати? - єхидно запитує Віка, вказуючи на моє тіло. 
- Ей, подруго полегше! - рикнув Макс до дівчини. Я схопила хлопця за руку, даючи зрозуміти, що все в порядку. Мені було приємно розуміти, що він мене захищає. Та з цією змією я сама можу впоратися. 
- Максу все подобається, а думка інших мене не хвилює - не відводячи погляду від дівчини впевнено відповідаю, притуляючись ближче до Левицького.
Віка моментально скривилася, було помітно, що їй були не приємні мої слова і дії. Я прекрасно розуміла, що по фігурі я точно не програю дівчині. І тому швидко розстібаю гудзики сорочки та звертаюся до Ані.
- Ну що Аня? Пішли в джакузі? - як тільки я знала сорочку з боку почувся свист.
- О, Віка ховайся, тобі до неї ще далеко - весело сказав Свят, підморгуючи мені. Я лише посміхнулася і послідувала за Анею. Я розуміла що Свят перебільшує, оскільки теж недолюблює Віку, та все ж, це було дуже приємно. 
Чесно признаюсь, раніше я ніколи не була в джакузі. І мушу визнати, що це нереально круто. Разом з нами пішла ще і Леся. Вона доволі приємна та мила дівчина, це я ще відмітила при нашій перший зустрічі. І я справді не розуміла, як настільки різні люди як Леся і Віка можуть бути подругами. 
Хлопці ж відправилися в сауну і звичайно разом з ними Віка, наша компанія їй була не цікава. Що мене тільки радувало.
Після закінчення водних процедур, ми вирішили трохи полежати на лежаках. В цей момент до нас підійшли два хлопці, одного з них я одразу впізнала. Це був Денис, з ним я познайомилася ще в клубі. Поруч з ним був незнайомий мені хлопець. Високий, доволі симпатичний брюнет, спортивної статури.
- Привіт дівчата - привітався Ден - Відпочиваєте?
- Як бачиш - мило посміхаючись відповіла Аня.
- Привіт красуні - привітався інший хлопець, оглядаючи він зупинив свій погляд на мені.
- О, ми здається не знайомі - звернувся до мене хлопець, який просто пожирав мене поглядом. В цей момент я пожаліла, що поблизу немає Максової сорочки - Антон - представився він простягаючи руку, і все ще не зводячи з мене очей. Під таким пильним поглядом я відчувала себе незручно, і все про що я зараз думала, це чим би прикрити своє тіло. 
- Настя - відповідаю я і не сміливо подаю свою руку. Хлопець просто вчепився в неї, легко погладжуючи великим пальцем мою руку. Мені не сподобалися його дії і я постаралася забрати кінцівку, та він не дозволив мені цього зробити. 
- Аня, це твоя подруга? Чому ти скривала від нас таку красуню? - сказав хлопець, все ще не відводячи від мене погляду.
- Взагалі то, це дівчина Макса. Так що, я б не радив на неї заглядати - весело каже Денис. В цей момент, мені все ж вдалося звільнити свою руку.
- І чому Левицькому завжди дістаються такі красуні? - не задоволено каже Антон, розглядаючи мене. 
- Тому що, тобі такі дівчата не по зубах? - почувся знайомий голос, і вже через секунду Макс був біля мене, ніжно обнімаючи. Від розуміння того що він поруч, мені навіть стало легше дихати. З ним я відчувала себе захищеною і точно розуміла, що все буде добре.