Читати книгу - " Первісний інстинкт. Другий епізод: Мисливець., FrostFox"

Моя поява стала сигналом до дій. Уся кодла разом рушила на мене, сподіваючись немов піраньї загризти жертву. Найшвидша малеча зустрілася з не найсильнішим ударом ногою.

«Низенько полетів…» – не встиг я додумати, як довелося чавити наступну ціль і ще одну за нею.

Зграя з непохитністю берсерків лізла на мене, отримуючи закономірну відповідь. На жаль, не все йшло ідеально: очей на потилиці я не мав, тому постійно діставав неприємні укуси під коліна, у боки, і, найнеприємніше, у сідниці. Ледь не половина моїх зусиль витрачалася на те щоб не отримати по найвразливішому місцю кожного чоловіка. Не знаю, як тут зі співвідношенням відчуттів, але перевіряти не хочеться.

Протистояння тривало майже п’ятнадцять хвилин. Монстри після смерті швидко вставали і знову рвалися в бій, але приблизно кожні три-чотири смерті просували відсоток підкорення.

Коли задавити кількістю не вийшло, песики спробували розосередитися. Ховаючись у хащах, вони непомітно залізали на дерева і зі сліпих зон настрибували на мене. З огляду на щільність джунглів, атаки йшли з усіх напрямків, через що почала страждати верхня частина тіла.

Ось де б знадобилися сили від трансформації, але система вирішила, що це буде недостатньо «чесно» й повернула мене в початковий стан. І чомусь зворотна трансформація йшла поступово, роблячи мене із кожною секундою слабше. Здається, навіть забрала трохи з лишком.

Під самий кінець залишився єдиний собацюра розміром не більше моєї долоні. Його я без жалю роздавив ногою і відразу втратив рівновагу, впавши на землю від втоми. На мені не залишилося живого місця, з такими ранами помирають від втрати крові, але, мабуть, не в моєму випадку. За відчуттями мій запас сил повністю вичерпано, разом із ситістю та здоров’ям. Хоча, певно, витрачав я не їх, а якісь «ментальні сили». Хто б підказав.

«Все ж таки недооцінив я небезпеку… ще б трохи, і я міг програти. Більше ніколи не буду лізти у якісь сумнівні справи без плану…»

Простір поступово почав згортатися, поки мене не поглинула темрява. Згодом з’явилося і системне повідомлення.

[Завдання «Останній штрих» завершено!]

Нагорода: 2 бонусні ефекти за носіння повного комплекту екіпіровки, пов’язаного єдиною сутністю.

[Рівень підвищено!]

Розплющивши очі, я побачив знайому стелю майстерні. Погляд несвідомо змістився вбік, вишукуючи Тару і Веро́ніку. Зважаючи на те, що за час моєї відсутності вони встигли накрити стіл і заварити чай, який зараз неспішно пили, процес підкорення дещо затягнувся.

– Знаєте, могли б і перетягнути мене на диван. Я вже не кажу про те, щоби підкласти подушку або подбати про мене, поклавши на коліна, – зачіпав я.

– Це могло завадити процесу, складно передбачити, як відреагує дух на прямий контакт з іншою істотою, – пояснила фавна, закидаючи в рот п’ять великих горішків зі столу. – Достатньо того, що ми дистанційно підживлювали тебе нейтральною маною.

– Як пройшло? – одразу перейшла до справи Тара.

– Непогано, звісно, довелося битися без спорядження і навичок, але перед боєм вдалося серйозно послабити монстра ще й мені всі характеристики підняли, на додачу кігті відростили. Пса ж, на мою думку, серйозно кинули з битвою на рівних, складно навчитися ходити на двох ногах за кілька хвилин… Потім довелося битися із кодлом цуциків. Ось це вже було не так просто, я цілком міг програти.

– Ого, я чула, що зазвичай це в людей проблеми з тим, щоб звикнути до звірячої іпостасі, тому такими обладунками й займаються друїди, відьми, та теріантропи, яким не звикати до пересування на чотирьох лапах або до крил, – Тара трохи замислилася, після чого зробила якісь свої висновки, якими не стала ділитися.

– Коли я намагалася підкорити духа, тіло трансформувалося в монстра, водночас сильно просіли характеристики, через що в мене не було й шансу. Добре, що вдалося зупинити руйнування обладунку спільними зусиллями. У будь-якого іншого ремісника нижче за гросмейстера провал означав би остаточне розсіювання сутності, жодних других шансів. Ніколи не любила працювати з квінтесенціями, простіше вже самій сформувати енергетичну структуру предмета, ніж розраховувати на підкорення. Цього разу, щоправда, усе пройшло напрочуд гладко. Давай подивимося, що із цього вийшло.

Тара пішла до мене впритул і оцінювально пройшлася вздовж своєї роботи поглядом. Я наслідував її приклад і розгорнув властивості комплекту.

[Комплект броні «Поневіряння дикого пса» (Рідкісне)]

Клас: Композитні середні обладунки із сутністю.

Захист (Колючо-ріжучий): 15~25

Міцність: 550/550

Вимоги: 100 (70) сили, 70 (56) витривалості, 100 спритності. Прив’язано до блукача «Фокс».

Опис: Шедевр, створений спільними зусиллями двох майстрів своєї справи, кожен із яких зробив свій внесок у якість підсумкового продукту. Виконання настільки видатне, що, незважаючи на рідкісний основний матеріал, вийшло створити майже виняткове спорядження. Містить у собі сутність монстра, яка нерозривно пов’язана з блукачем.

Основні властивості:

> +15% (+30%) до стійкості, опірності та опорів, які залежать від витривалості персонажа (кровотечі, отруєння);

> Складна місцевість під час пересування у воді або заростях вважається для вас на I (II) ранг легшою.

Ефекти повного комплекту:

> «Сталева грива»: Основні властивості подвоюються, а броня набуває повної непромокальності та непроникності, доки цілісність комплекту не порушена більш ніж на 50%;

> «Аура вищого хижака»: Слабкі монстри уникають зустрічі з вами (Звичайні до ×2, Незвичайні до ×1, Рідкісні до ×0,5 вашого рівня), а сильні навпаки шукають зустрічі з вами. Ефект пасивний і не вимикається, поки надягнені всі елементи броні.