Читати книгу - "Будь мені тайною, Марина Тітова"

— Якщо ми з тобою поговоримо, то буде конфлікт. А я конфлікти не люблю.

— Воно й видно, що не любиш. Але дарма. Харитону от нудно без конфліктів, але вони були б йому корисні.

— Що ти верзеш? — досягає піка моє емоційне напруження.

— Я б тобі розтлумачила, що я маю на увазі, але це призведе потім до конфліктів. А ти ж їх не любиш. Тож я краще промовчу... Але знаєш, Анжеліко, я б тобі радила не обслуговувати забаганки Харитона, а приділяти більше уваги собі. Не знаю, якимось фрілансом зайнятись хоча б. Торти на замовлення пекти. Або взагалі, вивчити якусь іноземну мову та переїхати за кордон. Працювати... Тобі ж тут працювати Тон забороняє?

Кипучий гнів у мені раптово перетворюється у жалість до себе.

— Натякаєш, що у мене психічні проблеми, бо я вдома сиджу, байдикую та мені нічим зайнятись?

— Ні! Зовсім ні! Натякаю на те, що ти не маєш терпіти Харитона. Ти у нього, як рабиня, а він живе собі, ні в чому не відмовляючи. З жиру біситься. Чи нормально це? А що буде, якщо він раптом тебе кине?

Знаходжу зоровий контакт із дівчиною. Про що вона говорить?

— У нас із Харитоном все чудово й він мене кохає, — запевняю врівноваженим, холодним голосом.

— Ти так впевнена в цьому?