Читати книгу - "Оповіді визволителя"

Головне завдання розвідувальних частин і підрозділів — пошук і знищення в тилу противника ядерної зброї і засобів її доставки. Тому курсантів двох батальйонів вчили насамперед знаходити і розпізнавати так звані цілі першої категорії, тобто пункти зберігання і технічного обслуговування ядерної зброї, а також вогневі і стартові позиції артилерійських гармат і ракет, які доставляють ці боєприпаси до цілі. В ході війни виявлені цілі першої категорії підлягали негайному знищенню будь-якою ціною, в тому числі й самовбивчими атаками. Для таких атак розвідувальні підрозділи мали в своєму складі танки, бронетранспортери та іншу важку техніку. А курсантів третього батальйону вчили ретельно маскувати об’єкти, що охороняються, пильно їх охороняти і непохитно боронити як від диверсійних груп, так і від танкових атак.

Бойову підготовку було досить просто організувати: на полігоні курсанти з перших двох батальйонів шукали, знаходили, намагалися атакувати і знищити цілі першої категорії, а курсанти третього батальйону вчилися від таких атак ухилятися або їх відбивати.

Наша бойова техніка — бронетранспортери БТР-60П, БРДМ (броньовані розвідувально-дозорні машини), танки Т-55, плаваючі танки ПТ-76.

Курсанта потрібно було змусити коритися, загартувати фізично, викласти основи виживання в екстремальних умовах і тактики дій в тилу ворога, втовкмачити йому основи грамотної експлуатації бронетанкової техніки, організації закритого зв’язку, навчити водінню танка чи бронетранспортера, стрільбі з багатьох видів зброї, до автоматизму розвинути навички індивідуального та колективного захисту від зброї масового ураження противника, навчити розпізнавати бойову техніку ймовірних противників, втовкмачити ази тактики іноземних армій, викувати з нього командира, але перш за все — навчити основам російської мови.

І все це — за п’ять місяців!

А, мало не забув найголовніше: з нього мали зробити ідейного борця за ідеали комунізму.

До кінця навчання курсант мусив без запинки називати всіх членів Політбюро і кандидатів в члени, всі республіки Радянського Союзу і їхні столиці, всі агресивні військові блоки імперіалістів і країни, які в ці блоки входять, згадати контрольні цифри виробництва чавуну і сталі в Радянському Союзі на кінець поточної п’ятирічки, розповісти, коли і за що Комуністичний союз молоді отримав свої ордена. На випускній інспекторській перевірки він мусив бігати, стрибати, водити бойові машини, надавати першу медичну допомогу пораненим, допитувати полонених, стріляти, легко і вільно щебетати багато про що.

А йому все це було абсолютно не потрібним.

Одна справа — вроджений лідер, який був ватажком дворової шпани, який і в армії рвався в сержанти, інша справа — хлюпик, який ніколи нікого не змушував собі коритися, який для цього не народжений і не створений. Раніше і перший, і другий типи миттєво визначалися командирами ще при проходженні курсу молодого бійця; перших відправляли в полкові і дивізійні школи, других залишали рядовими.

Після створення навчальних дивізій індивідуальний відбір залишився в минулому. Зрозуміло, військкоматам ставили завдання слати в навчальні дивізії найкращих. А де їх узяти? Сидить бідний воєнком, похнюпившись: у прикордонники найкращих, і в десантуру, і у флот, і в ракетники, і в авіацію. А тут йому ще наказ: спорядити пару ешелонів в якусь навчальну дивізію. І знову ж таки — найкращих. Раніше ротний командир з двох-трьох десятків новобранців вбирав чотирьох-п’ятьох осіб. І вибирав для себе. А у воєнкома — тисячі призовників, яких він в очі не бачив. І відбір для якоїсь навчальної дивізії, чи то в Білорусії, чи то в Забайкаллі. Так гори це все ясним полум’ям! І гнали в навчальні дивізії ешелони з тисячами новобранців, більшість з яких в сержанти не годилися не тільки за психологічним складом, а навіть і за рівнем розумового та фізичного розвитку.

4

У 145-му гвардійському навчальному мотострілецькому полку я служив два роки. Це чотири випуски. Всі випуски були відмінними[21]. Отримав потужне підвищення в розвідувальний відділ штабу округу. Однак був і залишаюся лютим ворогом навчальних полків і дивізій: система була порочною в задумі і в принципі.

Так якому ж ідіоту в голову стукнула ідея так готувати молодших командирів для артилерії і танкових військ, для мотострілецьких і розвідувальних частин та підрозділів?

Це питання я ставив собі ще тоді і ще тоді шукав відповідь.

Вона виявилася простою.

Радянська Армія була мобілізаційної. За мирного часу — п’ять мільйонів, почнеться війна — призвемо ще багато-багато мільйонів. Від якісної підготовки сержантів у полкових і дивізійних школах довелося відмовитися тому, що така система суперечила ідеї загальної мобілізації чоловічого населення в разі війни.

Перед Другою світовою війною в Радянському Союзі не було загального військового обов’язку, в армію брали не всіх. Одночасний призив мільйонів резервістів під прапори жодного разу не проводився, тому і не було помічено невідповідності між призивом величезних людських мас і системою якісної підготовки молодших командирів.

У так званий «передвоєнний період» (1 вересня 1939 року — 21 червня 1941 року) молодших командирів готували сотнями тисяч в полкових і дивізійних школах. При цьому знову ніякої невідповідності між масовою армією і системою підготовки сержантів помічено не було, бо незабаром грянула війна, яка все списала, все невідповідності стерла. В ході війни сержантів готували в запасних полках або просто присвоювали сержантські звання бійцям, які відзначилися на фронті. І знову ніяких протиріч не виникло.

Після війни полкові і дивізійні школи, а також армійські і окружні курси досягли найвищого розквіту. Все було прекрасно. Однак товариші Хрущов і Жуков вирішили викрити Сталіна. Для того був зібраний XX з’їзд комуністичної партії. Сталін був оголошений лиходієм. І тут же вся система соціалізму в братських країнах посипалася.

У Польщі вдалося швидко загасити полум’я повстання, а в Угорщині спалахнуло. Будапешт придушували війська радянського Особливого корпусу, який перебував в Угорщині, а всю іншу країну — дві армії, які були введені з Прикарпатського військового округу. Проте цим не обійшлося. По бойовій тривозі були підняті війська сусідніх військових округів.

Тут ще й Суецька криза. Хрущов і Жуков вирішили перекрити Суецький канал руками єгипетських товаришів і тим самим перерізати шлях постачання Західної Європи близькосхідною нафтою. На це Великобританія, Франція і Ізраїль відповіли потужним ударом по Єгипту, розігнавши єгипетських вояків по сипучих пісках.

Довелося по бойовій тривозі піднімати всю Радянську Армію з частковим призивом приписного складу. І у всій красі раптом відкрилося: система якісної підготовки сержантів в полкових і дивізійних школах не відповідає фундаментальним основам нашого військового будівництва. Полкові і дивізійні школи готували хороших сержантів, але Радянській Армії такі не потрібні!

Потрібні погані!

Ах, та чому ж?

Пояснюю.

5

На