Читати книгу - "Поетичні твори, Федькович Юрій"

Юрій Федькович дуже рідко датував свої твори, особливо це стосується поезій раннього періоду. Тому дослідникам доводилося встановлювати хронологію творів на основі почерку, стилю письменника, а також на підставі часу першопублікацій та епістолярних згадок. Першою спробою систематизувати датування були «Вибрані твори» Ю. Федьковича, видані у «Дніпрі» в 1976 р.

У нашому виданні під текстами вказуються лише авторські дати. Художні твори й листи Ю. Федьковича подаються в хронологічній послідовності у межах відповідних жанрових розділів.

У передмові до першого тому Писань (1902, с. VII-VIII) І. Франко зауважував: «І хоча не можна сказати, щоб Федькович писав діалектом, хоча його мова являється українською літературною мовою, тою самою, якою писали Квітка, Шевченко і пізніші кращі наші письменники, то все-таки те загальноукраїнське язикове тло у Федьковича підмальоване в досить значній мірі прикметами галицького, спеціально гуцульського діалекту, яких не заховати - значило би не в однім разі сфальшувати язикову фізіономію твору».

У даному виданні тексти Федьковича дещо наближені до сучасних літературних норм, проте головні особливості мови письменника зберігаються.

В іменниках чоловічого роду називного відмінка однини і жіночого роду родового відмінка множини кінцеве -ц пом’якшено: не конец, стілец, овец, а конець, стілець, овець; в іменниках чоловічого роду у давальному відмінку однини закінчення -и замінено на -і: не народови, Іванови, дневи, а народові, Іванові, дневі; в іменниках жіночого роду місцевого відмінка на -я та середнього роду на -е кінцеве -и замінено на -і: не на земли, у поли, а на землі, у полі; у прикметниках типу руский, вузкий, співацкий суфікси -ск, -зк, -цк пом’якшено: руський, вузький, співацький; прикметники типу богатий, горячий замінено на багатий, гарячий; у прикметниках вищого ступеня сполучення -сш та -зш відповідно замінено на -щ і -жч: не красший, висший, близший, а кращий, вищий, ближчий; у дієсловах теперішнього і майбутнього часу третьої особи однини та множини тверде закінчення пом’якшено: не тужит, ходит, кажут, співают, а тужить, ходить, кажуть, співають; у дієсловах першої особи однини другої дієвідміни, корінь яких закінчується на -д, замість ж пишеться дж: не хожу, бужу, а ходжу, буджу; така сама заміна відбулася у словах джерело, дзеркало, дзвінок (дзвонити); у дієсловах префікс ві- замінено на ви-: не віпивати, а випивати; у дієсловах афікс -ця, вживаний письменником паралельно з афіксом -ся, виправлено на -ся і написано з дієсловом разом, причому літеру т пом’якшено: не вештаєт-ця, доведет-ця, а вештається, доведеться; тверду вимову дієслів типу вечерати, ратувати замінено м’якою: вечеряти, рятувати; у дієприслівниках замість закінчення -ше пишеться -ши: не проклявше, почувше, а проклявши, почувши; за сучасним правописом подається написання слів із ненаголошеними е, и, і: не ледви, міні, позерати, нихто, хиба, а ледве, мені, позирати, ніхто, хіба; авторські паралелі братя і браття, житя і життя, тогди і тогді, шо і що, ни і ні уніфіковано до другого еквівалента.

Крім перелічених випадків, осучаснено такі форми слів, як бервінок (барвінок), цюлює (цілує), лямпа (лампа), в грудех (в грудях), листьом (листям), Гетого (Гете), привитати (привітати), сопівка (сопілка) і т. п.

Підстави для деяких словесних змін дав сам Ю. Федькович, оскільки у різний час міняв правописні принципи. У нього нерідко можна зустріти розбіжності: стрілец і стрілець, орев і орел, крест і хрест тощо.

Для збереження мовного колориту лишилися без змін специфічні діалектні форми займенників - мня, тя, го, ї, си, ти, него, єго, вни (відповідно означають: мене, тебе, його, її, собі, тобі, нього, його, вони), іменників, прикметників та займенників жіночого роду в орудному відмінку однини - головов, кровйов, зеленов, сусіднов, тов, нев, дієслів - летя, ходя, дзвоня, напивси. Зберігаються архаїчні форми: бих (особова форма аориста бути), під вікни, з орли. Дотримано паралельного написання таких слів, як ци і чи, лєг і ліг, ту і тут, дуброва і діброва, люб’ю і люблю, сегодня і сьогодня, оден і один, слези і сльози, сей і цей, люде і люди. Лишилися характерні поетові слова: зазуля, крес, желізо, стів, медвідь, гарешт, сніданє, щастє та ін.

Малозрозумілі слова пояснюються у словнику в кінці книги.

ПОЕТИЧНІ ТВОРИ

РАННЯ ЛІРИКА

НІЧЛІГ

Вперше надруковано у зб.: Поезії Іосифа Федьковича. Львів, 1862, с. 48 (далі скорочено: Поезії).

Автограф невідомий. В одній із Франкових записних книжок збереглася копія вірша (ІЛ, ф. 3, № 203, арк. 42-43). Ю. Федькович про цей вірш згадував: «Сеся думочка... єсть моя перша руська поезія», до того поет віршував німецькою мовою.

Твір написано в Італії,