Читати книгу - "Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська"

Розділ 26. До першої скарги

Яна провела в кабінеті Шаброля ще близько чверті години. Весь цей час господар кабінету складав документ, в якому були відображені всі пункти, про які вона просила. Їй відстрочили першу виплату на чотири тижні. А далі вона повинна буде вносити в міську скарбницю по п'ятдесят луардів раз на місяць, поки борг не буде погашено повністю. Втім, щодо суми боргу теж вдалося внести зміни. Був врахований термін давності, і розмір боргу зменшили вдвічі.

Відчувалося, що Шаброль йде на поступки згнітивши серце. Але зволікати або намагатися вставити слово проти йому не давали. Кожного разу, коли він відкривав рот, щоб заперечити, інспектор повчально підганяв його.

— Бачу, у вас абсолютно немає досвіду складання ділових паперів. Ви від неробства писати розучилися? Стільки часу вбити на простий документ! Може, саме час влаштувати перевірку чистописання у чиновників ратуші?!

Слово "чистописання", на якому інспектор зробив акцент, змусило Шаброля здригнутися. Він нервово стиснув автоперо і почав все більше і більше нарощувати швидкість письма. Відчувалося, що перевірка чистописання — це останнє, про що він мріяв.

Яна в душі вже святкувала перемогу. Інспектор, в ті моменти, коли переводив на неї погляд, теж виглядав провокаційно веселим і сповненим тріумфу. Він уже не просто підморгував — він цілі меседжі їй посилав за допомогою міміки.

Звичайна людина не так уже й багато інформації може передати простим гримасуванням, чого не скажеш про акторів. У них гримаси — робочий інструмент. І, до речі, не так вже й багато Яна знала в цьому світі акторів — одного єдиного, тому їй в голову прийшов неймовірний здогад. А що як чоловік у плащі, який так професійно знущається над Шабролем, — ніхто інший, як Етьєн? І нехай зовнішньої схожості було небагато — лише очі, але ж актор на те і актор — він може накласти грим. А змінені до невпізнання голос і манери можна пояснити властивим акторам мистецтвом перевтілення.

Невже це дійсно він? Чим більше Яна придивлялася до інспектора, тим більше переконувалася в правильності своєї версії. І поки хто-небудь не доведе їй зворотного, вона вирішила вважати чоловіка в плащі Етьєном. Яну дуже зворушило, що він перейнявся її проблемою і поспішив на допомогу. І як же креативно підійшов до справи! Талант! Високий грізний начальник в його виконанні був незрівнянно уїдливий, прискіпливий і викривальний! Так, сцена по Етьєну плаче. Він заслуговував на квіти та овації. Але поки, звичайно, Яна могла лише послати йому вдячну посмішку.

Шаброль закінчив складати документ — залишилося його завізувати, але він зволікав. Нервово совався на стільці і не поспішав прикладати палець до мітки внизу аркуша. Як все-таки чиновників заклинює, коли справа стосується того, щоб комусь щось дозволити, щоб когось від чогось звільнити або дати послаблення.

Він риб'ячими очима дивився на написані ним же самим рядки, і у Яни закралася тривога, що весь майстерно придуманий Етьєном план може провалитися. Однак Етьєн абсолютно не мав наміру зменшувати оберти і продовжив спектакль.

— Готово? Ну нарешті, — невдоволено видав він. — А я вже думав, ви до ночі не впораєтеся. Що ж, доведеться доповісти кому слід, які неметкі в Тре-Скавельській ратуші чиновники. Вважаю, відповідні заходи буде вжито негайно.

Шаброль нервово ковтнув. Відчувалося, що "кого слід" він боявся, поважав і обожнював.

Документ одразу ж був завізований і переданий Яні.

— Монсіре інспекторе, не потрібно доповідати, — подивився Шаброль запобігливо і почав підлабузнюватися: — Ми все виправимо.

Яна вже виходила з кабінету, але встигла почути останню фразу "інспектора":

— Добре, я почекаю з доповіддю нагору про нехлюйство, яке тут виявив. Але лише до першої скарги від городян.

Яна поверталася в крамницю в піднесеному настрої. Питання зі сплатою податків хоча б частково було вирішено і хоча б трохи відстрочено. А коли настрій хороший, то і день здається чудовим. І це незважаючи на те, що сонце зайшло за хмари, і на вулиці стало досить прохолодно, похмуро і вітряно.

Торговці на площі заклопотано поглядали на небо, побоюючись, чи не збирається зарядити дощ і чи не потрібно ховати товари під навісом. А ось біля прилавка з пиріжками тривала жвава торгівля. Рожевощокій булочниці навіть на небо ніколи було глянути. Вона ледве встигала обслуговувати покупців. Яна, до речі, давно задивлялася на її пиріжки — такі апетитні. Але аж надто дорогі — по два луарда за штуку. Тому і цього разу Яна мужньо пройшла повз. Тим більше, що сьогодні Етьєн пообіцяв подбати про обід.

Вона вже підходила до крамниці, коли почула за спиною шум.

— Ану стій, маленька погань! — прогарчав чоловічий голос.

Яна обернулася і побачила, як по краю площі щодуху біжить дівчинка, а за нею женеться здоровенний бородатий чоловік. Не зрозуміло було, що сталося. Але він виглядав таким розлюченим, що у Яни мимоволі включився інстинкт захисника — захотілося допомогти дитині. Тим більше, Яна її впізнала — Жанетт.

— Ану стій, кому сказав?! — знову загарчав бородач.

Яна кинулася до дитини, схопила за руку і потягнула через бур'яни до входу в крамницю. Вони бігли швидко-швидко, але відстань стрімко скорочувалася. Останній ривок — Яна підхопила Жанетт на руки і в кілька гігантських стрибків дісталася порога. Ледве вони встигли заскочити всередину, бородатий уже був біля входу. Від його перекошеної від люті пики волосся дибки ставало. Яна спробувала зачинити перед ним двері, але не встигла — він просунув свою величезну тушу в крамницю. Яна інстинктивно відсунула Жанетт собі за спину, прикриваючи від нього. Сили були нерівні, Яна це розуміла. І раптом пролунало котяче виття і водночас страшний гуркіт. Стало темно, як уночі. І підлога зловісно заскрипіла, ніби дошки заходили ходором. Отакої! Що відбувається?..