Читати книгу - "Надруковано в Бейруті"

Адвокат відстоював невинність свого підзахисного перед суддею, але так і не домігся, щоб того випустили. І хоча суддя сам відчував, що обвинувачуваний, який стоїть перед ним, не зміг би підробити банкноти і продавати їх, він мусив винести Фарідові вирок — три роки в’язниці.

* * *

Фарід знайшов у в’язниці Коран. Він позичив його і перечитував стоячи. Читав його весь той час, що був у тюрмі. Він більше не писав, але попросив у братів список книг, які також читав стоячи, що спочатку викликало цікавість у співкамерників. Проте з часом вони до нього звикли і полюбили його.

* * *

Коли він вийшов на волю, його мати відсвяткувала цей день, поставивши на стіл печеню, ковбаски, тарілки з хумусом та лябне, мариновані огірки. Вона запросила до себе його братів, які намагалися ставити йому запитання, але він наполягав, що нічого не знає, і міняв тему, цікавлячись, як їхні справи та їхні сім’ї. Коли мати пішла на кухню по добавку, він скористався моментом, аби підняти келих араку разом з братами. Несподівано він запитав їх:

— Чи доніс би син Халіма Абу Шаара на жінку?

Брати недовірливо поглянули на нього, а він продовжив:

— …та ще й таку вродливу, якої світ не бачив?

Наступного дня до його спальні зайшла мати, тримаючи його зошит — чернетку з вицвілою палітуркою. Фарід розхвилювався і почав гортати сторінки, упевнюючись, що це таки його рукопис.

— Рано-вранці у двері постукав чоловік із чорними пальцями. Він сказав, що ти йому подобався і що він знає тебе з друкарні. Віддав мені твій зошит і сказав, що ти не був винний, але не потрібно тобі плутатися з жінками впливових людей. Я запитала, як його звати, але він сказав, що ти зрозумієш, хто це.

Майстер Аніс аль-Хальвані, який міг тепер дозволити собі щедрість, був єдиним, хто отримав зиск від напливу грошей у друкарню, і використав його, щоб покращити своє становище. Він купив для своєї родини квартиру в районі Заріф, щоб звільнитися від пут оренди. Уранці після пожежі він прийшов до друкарні і був шокований: все було обвуглене і зруйноване. Він залишився стояти поряд з Лутфі Карамом, аж доки зміг зайти в задній підвал, де побачив, що вогонь не торкнувся безпечного сховку. Він знав, що скоро вийде на пенсію, а тому вирішив забрати літери свого дідуся Абдельхаміда. Повантажив їх у таксі, так само як і привіз, і рушив до свого будинку, а з ними прихопив і червоний зошит. Через деякий час після тих подій до нього дійшла звістка, що Фарід Абу Шаар вийшов з в’язниці, і він подався до його будинку на вулиці Червоного Хреста і вручив зошит його матері.

Брати Фаріда пішли після обіду, а він ліг на канапі у вітальні перед телевізором, притискаючи зошит до грудей. З цієї миті він вирішив більше ніколи не губити його. Перед його очима знову з’явився образ Персефони в темряві друкарні і язики вогню: розповідали, що полум’я підземного царства поглинуло друкарню, а потім з’явився володар на колісниці, запряженій кіньми, — він був з прекрасною дівчиною… Тоді Фарід провалився в глибокий сон, якого в нього не було вже дуже давно.

Під вечір він пішов у «Лос Латинос», і коли його хазяїн Айюб за звичаєм спустився туди зі своєї кімнати готелю близько одинадцятої, зала була напівпорожня і лунав тільки високий голос Умм Кульсум, що співала пісню «Таке кохання». На екрані телевізора з вимкненим звуком показували кадри, на яких в’язні, чию національність неможливо було вгадати, в жовтогарячій уніформі, стояли на колінах перед бойовиками, кожен з яких тримав у руці пістолет, приставлений до голови бранця перед ним. Глядач легко міг побачити, наскільки схожі обличчя полонених і їхніх катів. Айюб відвів погляд від телевізора і побачив свого друга, Фаріда Абу Шаара, що сидів у барі. Він то підіймав, то опускав руку, відхиляючись усім тілом назад і показуючи в нікуди. Це була мить його абсолютного екстазу: він повністю поринув у те, що читав Луні зі свого червоного зошита. Він торкався пальцями й долонею її оголеного плеча та шиї. Він переходив від однієї фрази до іншої, і кожну завершував ковтком віскі «Джек Деніелз», після чого знову починав читати. Це видовище було дивним для Айюба, який ще ніколи не бачив свого земляка в такому екзальтованому стані. Але ще більше його вразила Луна, якій не можна було пити алкоголь з клієнтами і яка мала б обережно виливати вміст келиха, щоб їй запропонували наступний. Вона пила американське віскі і щасливо дивилася в очі Фаріда Абу Шаара, наче розуміла, ба навіть випивала своїм келихом усе, що він цитував їй чистою, літературною арабською мовою.

1

Муаллака – сім (інколи десять) касид, написаних арабською мовою в доісламську епоху. (Тут і далі прим. перекладача.)

2

Друзи – релігійна спільнота, що відокремилася від ісмаїлітської течії ісламу.

3

Машрік – у сучасному вжитку в арабській мові загальна назва регіону, що охоплює Ірак, Сирію, Ліван, Палестину та Йорданії (іноді у це поняття також включають Єгипет).

4

Аят – вірш, найменша текстова структурна одиниця Корану. Аяти складаються в сури, окремі одкровення.

5

Заджаль (мелодія, наспів) – жанрова форма арабської поезії.

6

Курейш – арабське плем’я, що володіло центральною частиною Хіджазу в V–VII ст. і з якого походить пророк Мухаммед.

7

Переклад Є. Дроб’язка.

8

Макама – жанр арабської літератури, міська новела.

9

Рука (в покері) – карти, що роздаються на руки конкретному гравцеві.

10

Мається на увазі словник французької мови «Петі Роберт» («Le Petit Robert»).

11

Басмала – промовляння формули і сама формула «бісмілляхі-р-рахмані-р-рахім» («іменем Аллаха милостивого, милосердного»), з якої починається кожна сура в Корані.

12

Імам Алі та його тітка Зейнаб – постаті, особливо шановані шиїтською течією ісламу. Осман та Омар другий і третій праведні халіфи, що високо вшановуються сунітами. Імам Хусейн – третій шиїтський імам, онук пророка Мухаммеда. День пам’яті його мученицької смерті