Читати книгу - "Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях, Марк Лівін"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Навіть маючи рацію в судовій справі, у нашій країні складно очікувати чесного суду. Адже той, хто має більше грошей, може заплатити й повернути справу у свій бік.
Марк. Мені здається, це приниження — одна з причин, чому люди так поспішно виїжджають з нашої країни. Адже в ній складно відповідати самому собі. Якось в інтерв’ю одна вчена розповідала мені, що займатися наукою в Україні досить принизливо, адже тебе постійно ні за що не мають, змушують випрошувати гроші на пробірки та заміну вікон.
Ілля. У людини є номінал, але вона не може отримати його вартість.
Марк. Мені здається, круто було б навчитися говорити «ні» щоразу, коли система намагатиметься принизити людину хабарем чи недостойним вчинком. У такий спосіб можна прокачати здорове ставлення щонайменше до себе.
Вправа
«Ким я є»
Щоб не піддаватися приниженню, варто попрацювати над упевненістю й самооцінкою. Якщо людина не має змоги зробити це з фахівцем, їй варто скласти список своїх сильних сторін.
Запишіть усі позитивні якості, а також створіть окремий перелік досягнень за останні 5 або 10 років (залежно від віку). У цьому списку мають бути не тільки робочі досягнення, а й ментальні, спрямовані на розвиток себе як особистості, наприклад: «Я зміг з’їхати від батьків» або «Я змогла розлучитися з чоловіком, який мене використовував», «Я зміг створити класну сім’ю».
Також варто скласти список ваших базових цінностей, приміром: «Я ніколи не дозволю нахабства у свій бік», «Я не дозволю використовувати себе». Це все те, чого ви точно робити не хочете й не будете. Що краще ви себе розумітимете, то простіше буде збагнути, коли вами маніпулюють, і протистояти цьому.
48 Burton Neel. The Psychology of Humiliation // Psychology Today. 27 August 2014.
49 Лівін Марк. «Вас ніколи не катували?» Історія Ігоря Козловського про 700 днів у донецьких підвалах // The Village Україна. URL: https://cutt.ly/igQ2YIU.
На жаль, переживання горя та втрати неминуче. Ідеться і про розрив стосунків, і про втрату друзів та цінностей, і про глибоке розчарування в ідеалах. Та найбільше — про досвід вмирання: спочатку через втрату близьких, а тоді й через усвідомлення власної смертності. Це коріння, через яке ми міцніше пов’язуємо себе зі світом. В інтернеті є тисячі історій про те, як чиясь смерть стала новим життям для когось іншого, допомогла усвідомити прості й важливі речі про цінність рідних людей, час, який ми проводимо разом, уміння надавати підтримку та просити про неї.
Якщо замислитися, у житті чи не кожного знайдеться хтось, кого понад усе хочеться повернути. Хтось, кому ми не встигли сказати важливі слова, кого не розпитали про щось, із ким разом мало посміялися, поплакали чи просто побули поруч. Як у тому фільмі «Коханий з майбутнього» (сенс стрічки краще передає оригінальна назва — About Time) Річарда Кертіса, де герой знову і знову мандрував у минуле до свого батька, щоб заново прожити важливі моменти, наприклад, зіграти партію настільного тенісу, аж доки не мусив зробити вибір дорослого: жити минулим чи дати волю майбутньому?
У книжці «Ліки від кохання» американський психолог Ірвін Ялом наводить пронизливий епізод зі своєї практики. Він просить уявити три сотні незнайомих між собою людей. Їм пропонують об’єднатися в пари та знову й знову запитувати одне в одного: «Чого ти хочеш?». Здавалося б, просте запитання, але, за словами Ялома, воно пробуджує в учасників неочікувані й сильні почуття.
Щасливі до цього чоловіки й жінки раптом стають схвильованими до глибини душі. Відповідаючи на запитання, вони говорять до тих, кого більше ніколи не побачать — померлих чи відсутніх батьків, чоловіків або дружин, дітей, друзів.
«Я хочу побачити тебе знову», «Я хочу, щоб ти мене кохав», «Я хочу знати, що ти мною пишаєшся», «Я хочу, щоб ти знав, що я тебе кохаю, і мені дуже шкода, що я цього не казав раніше», «Я хочу, щоб ти повернувся — я така самотня», «Я хотів би, щоб у мене було справжнє дитинство», «Я хочу бути здоровим (молодим) знову. Я хочу, щоб мене любили (поважали). Я хочу, щоб моє життя мало сенс. Я хочу зробити щось значуще. Я хочу бути важливим, хочу, щоб про мене пам’ятали»50.
Що вища цінність — то гіркіша втрата. Ця проста вправа нагадує людям, що їхні найбільші бажання вже ніколи не здійсняться. Те, що було втрачено одного разу, втрачено назавжди. А отже, єдиний шанс хоч якось із цим упоратися — наповнити життя змістом і за можливості проживати кожен момент так,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях, Марк Лівін», після закриття браузера.