Читати книгу - "Хтива мрія. Книга перша, Єва Басіста"

Карати? А нічого, що все встигла? Я невинна, що фото через повільний, мов равлик, Інтернет довго вантажилося.

Хочу писати Роману повідомлення, що я незгодна з цим, бо це нечесно. Правда на моїй стороні!

Не встигаю. Він набирає мене. Телефон калатає в руках.

- Алло, - гучно відповідаю йому. Вкладаю у слово максимум невдоволення.

- Де ти зараз? - запитує, ігноруючи мій тон голосу.

- У ванній, - ще різкіше відповідаю та кажу своє. - Романе, я все встигла! Фото довго вантажилося, і у мене мала бути щонайменше хвилина! Твої дії нечесні!

- Анастасіє, у мене пролунав таймер, і я тобі написав. Правила були чіткі. Нема селфі до того, як він продзвенить, - покарання.

- Але…

- Жодних "але"? Чи хочеш показати свою непокору та отримати більше покарань?

Голосно соплю. Мене обурює несправедливість!

- Ні, пане, - виклепую язиком, проти волі. - Не волію більше покарань мати.

- Я не казав мене паном називати, - прилітає від нього.

- Станеш і за це карати? - жваво питаю, а тіло теліпає.

- Не стану, але наступного разу будеш його мати, - суворо промовляє Роман та лагідніше питає. - У тебе ванна зачиняється?

- Так. А що?

- Чудово, - ігнорує моє запитання. - Зараз відбудеш своє покарання, а для цього уважно слухай мої накази та чітко виконуй.

- Добре, - хмурнію.

- Увімкни гучний зв’язок і поклади телефон на будь-яку поверхню, аби у тебе були вільні руки, а після цього зачинися у ванній та повідом мені про це.

Нічуся. І що це має бути?

- Є, - кажу Роману, коли двері за мною зачиненні.

- Чудово, - стає його голос ще м'якішим - майже спокійним. - А тепер добре помий руки з милом.

Руки мити? Дивно, але нехай.

Вмикаю воду та мию руки з милом, а коли я закручую кран, то лунає наступний наказ.

- А тепер роздягнися та залиш на собі лише трусики.

Я нічого не розумію. Що він задумав? Для чого ці всі дії?

Смирно скидаю зі себе сорочку, бюстгальтер, а там стягую джинси та озвучую:

- Виконано.

- Ти лише в трусиках?

- Так, - опускаю очі донизу. - На ногах ще є шкарпетки.

- Я сказав, щоб ти була лише в трусиках! - підвищує тон голосу.

- Уже скидаю, - стягую їх, відкидаючи в сторону. - Є.

- Чудово, - знову спокійно промовляє та дає наступний наказ. - Поклади руки на свої коліна та повільно підіймай їх до грудей, а коли дійдеш до них - починай пестити свої соски. Коли вони стануть твердими - максимально сильно стисни. І не думай не виконувати. Я все чую, а у суботу, якщо вийде у тебе зустрітися, я загляну у твої очі та побачу там неправду.

- Ми зустрінемося у суботу? – питаю те, що мені цікаво.

- Насте, виконуй наказ, - знову злиться. - Питання потім.

- Виконую, - нахиляюся та кладу руки собі на коліна та повільно підіймаю їх догори. Відчуваю, як моя шкіра під пальцями тремтить, і це тремтіння розходиться по всьому тілу, а коли доходжу до живота, то воно стає сильнішим та…

Прокидається знайоме відчуття - збудження. Між ніжками зав'язуються  в один клубочок солодке та дуже приємне відчуття.

- Які твої соски? - підсипають збудження голос та питання Романа. Він уже говорить тихо і звабливо. Йому можна йти працювати у службу «секс по телефону». - Уже стоять? Чи ні?

- Стоять, - торкаюся їх пальцями.

-  Так швидко… Чудово. Дозволяю їх трішки попестити.

Виконую. Гладжу їх руками та задираю голову догори. Глибоко дихаю. Мені дуже добре.

Ммм…

- А тепер стискуй - максимально скільки можеш.

Корюся. Стискаю пальцями їх до межі, коли млосні відчуття ледь не перетворюються у голчастий біль.

- Що ти відчуваєш? - питає Роман із цікавістю.

- Мурашки, - шепочу. - Багато мурашок.

- Де саме? - уточнює.

- У ногах та нижче живота, - зізнаюся, відчуваючи, як вони там копошаться під шкірою. Млосно смикають м’язи. Господи, це так сильно та пронизливо, що мені хочеться сісти, а краще лягти.

- Тобі це подобається?

- Так…

- Чудово, - продовжує солодко линути його голос. - Тоді вказівний пальчик лівої руки - вложи до ротика та смокчи його, а середній та вказівний правої руки запхни до своїх трусиків.

Я виконую його дії, мов знаходжуся під гіпнозом. Одні пальці смокчу, а інші йдуть під тканину трусиків.

- Ти мокренька?

- Угу, - торкаюся себе там, смикаючись від насолоди.

- А тепер забирай руку з трусиків та продовжуй стискати соски. Не думай далі себе пестити внизу, - наказує Роман. - Якщо станеш - розізлюся.