Читати книгу - "Перша нота, Анна Акімова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- А чому ви вирішили, що вона повинна була жити 85 років? Звідки у вас упевненість у тому, що ми знаємо «Щось більше»?
Я відсьорбнув ще напою і зовсім не відчув його противного аромату. Він дивився мені просто в очі.
- Та як же це... як? Значить усе це? Я ж... я ж...
- Не ви один. А всі. Чомусь. Утім, ми завжди користувалися цією ідеєю. І, що мене найбільше дивує, як би не трансформувалася ця ідея, люди завжди в неї вірять. Уже кілька тисячоліть. Дивовижна витримка!
- Але я ж можу просто всім РОЗКАЗАТИ...
- А коли ви це зробите, то зможете спостерігати ще один дивовижний феномен, - практично байдуже сказав він, а за кілька секунд закипав сміхом. - Вас вважатимуть божевільним.
Я залпом допив свою склянку, а він усе ще іржав як ненормальний, туди сюди соваючись стільцем по підлозі.
Я біг униз, потрібно сказати, потрібно сказати всім, це ж усе змінить! Дружина і син стояли внизу, чекаючи на мене. Так швидко я ще ніколи не бігав сходами.
- Нічого, нічого насправді не забирають!!! Мені сказали! Усе це брехня! Виверт! Просто хитрість! - кричав я.
Мара схопила мене за руку і відвела мене вбік. Я бурмотів ще і ще, а вона притискала мене до стіни.
- Та ти озирнися просто навколо! Ти думаєш, що всі ідіоти? Просто так тут усі стоять? Один ти найрозумніший! Звичайно, всі інші ідіоти, тільки ти, тільки ти... краще б у мене забрали 5 років тоді, але я б не вийшла за такого кретина.
За тиждень я їхав повз Розпорядчий центр. Зупинився, затягнувся сигаретою. Натовп був навіть більшим, ніж раніше.
- Можу запропонувати віскі, я пам'ятаю, як він тобі сподобався, - усміхнена руда голова пролізла в прочинене вікно авто.
- У мене є дещо краще, - сказав я, кивнувши на новеньку гітару, що лежала на задньому сидінні.
Кінець
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Перша нота, Анна Акімова», після закриття браузера.