Читати книгу - "Кров зірваних зірок, Ксана Біла"

Ранок прийшов різко, мов удар. Ліс за межами села ще був у тумані, але Лея відчувала небезпеку — вона насувалася, наче хмара попелу.

Каель мовчав. Сидів у куті комори, загорнутий у новий плащ, який вона принесла. Його погляд був важкий — не на неї, а вглиб себе.

— Скажи правду, — Лея порушила тишу. — Ти казав, що втікаєш від алхіміків. Чому вони тебе переслідують?

Каель підняв голову. Його очі були темні, як ніч без зірок.

— Бо я не мав вижити.

— Що це означає?

Він обережно викотив рукав. Від зап’ястка до ліктя шкіра була срібляста, ніби вигоріла й знову зрослася. Легке світло бігло її лініями.

— Вони створюють таких, як я. Не народжують — збирають. Зі спогадів, крові, металу і тіней. Я — експеримент. Вирадок, що втік з клітки.

Лея відчула, як стискається серце. Його біль, його відчай — були справжніми.

— Але... чому ти ще живий?

Каель глянув на неї.

— Бо я знайшов тебе.

Він промовив це так просто, що Лея не мала чим відповісти. Вона лише вдихнула повітря — і зрозуміла, що воно пахне димом.

— Що це? — прошепотіла.

Каель підскочив.

— Вони тут.

У ту ж мить ліс за стінами засвітився — не сонячним світлом, а темним вогнем. Він горів без диму, без тепла. Із нього виходили постаті — три постаті в чорних плащах, їхні очі світилися, як лампи, а навколо ніг крутились тіні, мов живі істоти.

— Орден Мовчазного Полум’я, — сказав Каель. — Мисливці.

Він схопив Лею за руку.

— Ми не можемо воювати. Але ти — можеш сховатись.

— А ти?

— Я зроблений для болю, Леє. Вони не заберуть мене живим.

— Ні, — вона вдарила його по грудях.

Її пальці зімкнулись у кулак. І тоді щось всередині неї розквітло. Як колись — тільки сильніше.

Магія вийшла з неї не словами, не жестами — а криком. З-під її ніг розлетілися іскри. Повітря стало жорстким, неслухняним. Темний вогонь зупинився, мов злякався. Тіні захитались.

Мисливці завмерли. І одна з постатей заговорила:

— Вона пробуджена. Вона — ключ. Візьміть обох.

Каель вихопив кинджал — не металевий, а з чистої енергії. Але Лея вже стояла попереду нього.

— Якщо ви хочете його, — прошепотіла вона, — пройдіть крізь мене.

 небо над ними тріснуло.