Читати книгу - "Найближчий (ЛП)"

Там, де опинився автомобіль, вода не була глибокою; двоє дорожніх поліцейських, які прибули для розслідування, дісталися туди в гумовцях, що їх носять рибалки. Кейт все ще чекала, коли Рома-Стріт дасть дозвіл на водолазів, але сумнівалася, що ті знайдуть що-небудь. Якщо Наталі змогла вилізти із затонулої машини, то їй зовсім не потрібно якихось надлюдських здібностей, щоб повернутися на берег річки. Це було більше схоже на спробу сховати автомобіль, ніж на спробу самогубства. Якщо б її мучило почуття провини, то можна ж було розігнати машину і кинутися з моста.

Кейт стояла й чекала, поки дорожні поліцейські та оператор буксира чіпляли лебідку, витягали універсал з води і вантажили його на задню частину тягача. А тоді тягач загруз у болоті, отож їм довелося підкладати під колеса дошки, щоб звільнити його. На той час, коли тягач зміг зманеврувати назад на твердий ґрунт, Кейт урвався терпець. Вона натягла рукавички і видерлася до універсала; ліхтарик в руці.

Всі двері були зачинені, а всі вікна відчинені; Наталі цілком могла протиснутися крізь вікно, свідомо і без жодної шкоди для себе, натомість здавалося малоймовірним, що її тіло просто винесло водою. Салон наповнився каламуттю й рослинністю, і все не зафіксоване на сидіннях чи приладовій панелі було або поховане в цій гидоті, або залишилося в ріці. Кейт дотяглася до рукавичного відсіку й відкрила його; звідти ринув потік води, несучи з собою пару пластикових сонцезахисних окулярів і гігієнічну губну помаду. Вона намацала під приладовою панеллю механізм ручного вивільнення капота; довелося повоювати за нього з намулом і піском, що блокували механізм, та врешті почулося жадане клацання.

Коли вона обійшла автомобіль, підійшла до передньої частини й зазирнула всередину, то побачила чорний ящик — досі неушкоджений. Реєстратори даних мали бути достатньо надійними для того, щоб витримати навіть артилерійський вогонь, отож кілька днів занурення — то пусте. Обернувшись, вона звернулася до дорожніх поліцейських:

— У вас є інтерфейсний кабель?

Старший з двох відповів:

— Ми маємо зачекати, поки не потрапимо на штрафмайданчик, сержанте.

— То ви маєте кабель чи ні?

Якусь мить він свердлив її очима, тоді пішов до свого автомобіля. Кейт зістрибнула на землю й пішла по свій блокнот.

Для передачі даних знадобилися лічені секунди, але дані ці виявилися зашифрованими; Кейт сиділа у своєму автомобілі й з боєм просувала процес переконування виробника, аби той надіслав їй ключ. Суддя поліцейського суду дозволив зробити розшифровку того дня, коли машина пропала, і вона мала цифровий сертифікат на підтвердження цього факту, однак знадобилося аж три спроби, щоб переконати веб-сайт Тойоти, що вона не бот і не хакер.

Вона почала із занурення машини в річку. Наталі вимкнула функцію спостереження за водієм за десять хвилин до цього моменту, і, навіть з огляду на те, що програмне забезпечення автомобіля дещо не дотягує до кваліфікаційного рівня психіатра, до цього моменту воно не оцінювало її як таку, що перебуває в стані афекту через наркотичне сп’яніння чи за медичними показами: жодного поривчастого метляння автомобілем, ані вигукування непристойностей, ані засинання за кермом. Ручне втручання зводилось до наказу автомобілю не довіряти будь-якій із власних систем з цього моменту і надалі, отож в той час як чорний ящик сумлінно записував свої GPS-координати відколи вона з’їхала з дороги, сам автомобіль засумнівався в розумності такої поведінки. Наскільки було відомо автомобілю, у водія могла бути поважна причина вважати, що датчики автомобіля несправні й автомобіль здатен вбити когось, якщо не припинить лізти куди не просять і не дозволить людині повністю взяти керування на себе.

Але GPS-моніторингу було достатньо, щоб показати, що в будь-який з моментів швидкість, з якою їхала Наталі, не була катастрофічною. Вона прискорилась лише для того, аби бути певною, що розгін перенесе її через берег річки і вжене у воду, але вона не била ногою по педалі й не прискорилася аж так несамовито, щоб пірнути у небуття. Коли автомобіль зупинився у воді, то від цього навіть не спрацювали подушки безпеки.

Кейт відмотала запис до ранку вбивств і прослідкувала за автомобілем від місця злочину. Спочатку Наталі, схоже, прямувала просто до будинку матері, але коли опинилася в кількох кварталах звідти, передумала. Розвернулася й почала рухатись в напрямку квартири своєї подруги Міни, але лише для того, аби знову змінити маршрут. Далі був будинок брата. Далі по черзі двоє інших друзів. В неї не було при собі телефона, і всі ці люди твердили, що не мали жодних звісток від Наталі ані того дня, ані потім. Очевидно, кожного разу, коли вона планувала звернутися по допомогу, зрештою відмовлялася від цієї ідеї, не чекаючи, поки її відштовхнуть.

Кейт могла зрозуміти жінку, яка в стані психотичної фуги, що прорвалася назовні, вбила свою сім'ю і тепер у відчаї звертається по допомогу до матері, але лише для того, щоб в останню хвилину вирішити, що вона пропаща і не заслуговує ні на що інше, як на відразу. Але чому б тоді їй уявляти собі, що ціла низка інших людей може бути більш поблажливою, і це лише для того, щоб відкидати таку надію кожного разу, коли збиралася її випробувати?

Після всіх перерваних поїздок до знайомих осіб Наталі поїхала в торговий центр, подалі від власного дому, і автомобіль залишався там припаркованим майже три години. Здавалося, такий тривалий час мав би бути витрачений на закупи їжі, щоб ушитися з міста, — чого вона, як виявилося, не мала наміру робити, хіба що якимось чином отримала доступ до іншого транспортного засобу. Втікаючи з дому, вона забрала свої банківські картки, але ніде ними не скористалась; що б не купила в торговому центрі, мусила платити за це залишками готівки з останнього свого зняття у триста доларів, що його зробила кількома днями раніше.

По виході з торгового центру вона до самого вечора їздила довкола міста по широкій дузі, наче просто вбивала час. Близько дев'ятої години зупинилася на смузі коло фаст-фуду, а потім вирушила до річки, щоби вгробити машину.

Кейт почула пташиний спів і відвела очі від блокнота;