Читати книгу - "Пригоди в повітрі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Хлопчик виплив на середину річки човном і кинув камінний якір. Річка була не глибша як дна метри. Хлопець одягнув на голову гумову маску, подібну до протигаза. Та маска не пропускала води. Від маски відходило дві тоненькі гумові трубки. В ті трубки було вставлено багато скляних, бляшаних і дерев'яних цівок. Вони не давали гумовим стінкам злипатися. Завдовжки гумові трубки були кілька метрів. Вони були прилаштовані до маски так, що одна припадала проти носа, а друга проти рота. Протилежні кінці цих трубок кінчались довгими скляними цівками, що стояли сторч на круглих дерев'яних поплавцях, вирізаних з товстої фанери.
Хлопчик спробував вдихати повітря ротом і видихати носом. Все було гаразд.
Після цього він взявся руками за борт човна і поволі спустився в воду.
Ноги стали на дно. Голова була під водою. Біля пояса в нього прив'язаний був непроникливий для води електричний ліхтарик. Але він був майже непотрібний. Вода була досить прозора. Хлопчик став на коліна. Вода підносила його вгору. Він знайшов великий камінь і, тримаючись за нього, почав оглядати дно річки.
Коли б хтось з 10-ї школи був там, він пізнав би, що цей хлопець — Коля.
ГАРИК МОВЧИТЬВся школа говорила про Гарика. Всі авіамоделісти міста заздрили йому. Сотні школярів захоплювалися ним.
— Бачте, — казали вони, — ми думали, що його моделі найгірші, а виявилось, що вони найкращі. Нам треба вчитись у нього!
Ближчі товариші Гарика дивувались зміні — чому так змінився Гарик? Після своєї першої перемоги він багато хвалився, десятки разів розповідав про себе, про якості своєї моделі, щоразу додаючи все нові й нові похвали. Але після того, як спіймано модель на височині трьох тисяч метрів, Гарик став мовчазний. Він нікому не розповідав про те, коли будував ту модель, коли й де саме її випускав. Не казав також, хто був при тому присутній. На всі запитання про це він відповідав:
— Побив світовий рекорд висоти, а як — то мій секрет. Було відомо, що Гарика на святкуванні закінчення шкільного року преміюють, як зразкового юного техніка.
Учбовий рік закінчувався. Почалося справжнє літо. Сонце припікало все дужче, і день ставав усе довший. Школярі складали останні іспити. Майже не було таких, що залишились на другий рік. У Гарика не ладилися справи з математикою і фізикою. Але хоч і з великими труднощами, а він склав іспити на «добре».
На вихідний день було призначено святкування з нагоди закінчення учбового року.
ПОДІЯ НА ШКІЛЬНОМУ СВЯТІНа найбільшому майдані міста гриміли оркестри. Осяяні сонцем, котились хвилями школярі. Вони йшли сюди на свято закінчення учбового року.
Підійшли з прапорами учні 10-ї школи. В першому ряду, серед кращих учнів, ішов Гарик. У другому ряду — слідом за ним — Коля. В Колі під пахвою була якась річ, загорнута в газету.
— Що це в тебе, Колю? — питали його.
— Сніданок… — неохоче відповідав він.
В центрі майдану — трибуна. Відтіля виголошували промови, а потім почали називати імена тих, кого нагороджують. Останнім в списку нагороджених прозвучало прізвище Гарика.
— За побудову виняткових моделей нагороджується польотом на літаку до Москви.
І ще не встиг промовець закінчити цієї фрази, як його перебив дзвінкий голос.
— Його модель нікуди не годиться!
І до трибуни підступив Коля. Це крикнув він. Промовець здивовано й обурено глянув на Колю і сердито спитав.
— Чому не годиться?
— Перемогла не його модель. Його модель потонула в річці. Ось вона.
Коля розгорнув газету й підняв у руці темну, трохи понівечену модель.
— Нічого подібного! — крикнув Гарик і кинувся до Колі. — Це не моя модель.
— Але тут знак — ворона, — відповів Коля.
Ті, хто стояв ближче до трибуни, товпились біля хлопчиків. Хто стояв далі, не знаючи в чому справа, натиснули на передніх. Порушено порядок. Промовець почав гукати, щоб усі зберігали порядок. І саме в цей момент…
ВТЕЧАНад майданом задзижчав пропелер авіамоделі. Вона увірвалась на площу з вулиці, що йшла рівною лінією ген за місто до річки. Модель влетіла на майдан і, не долетівши до трибуни, звернула з свого шляху. Вона облетіла над майданом велике коло і закружляла все меншими колами. За кілька хвилин модель упала в центрі натовпу, вдаривши когось по спині. Удар був легкий, бо модель уже втратила силу свого руху.
Як тільки модель спустилась і почались вигуки-запитання — чия це модель, — Гарик шмигнув крізь натовп і, енергійно працюючи руками, подався геть з майдану. Вибравшись на вільне місце, він побіг щосили, наче за ним хтось гнався.
Тим часом модель, що зробила такий оригінальний політ, принесли на трибуну. Школярі заспокоїлись і майже всі знов стали на свої місця. На трибуну покликали Колю з понівеченою моделлю, що була в нього в руках.
— Де ти взяв цю модель? — спитали його.
— Я знайшов її в річці. Це Гарикова модель. Вона оббита дротом і тому потонула. Знак на ній — ворона. В той час, як на моделі, що перемогла, — голуб.
На моделі, яка тільки що
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пригоди в повітрі», після закриття браузера.