Читати книгу - "Шукаю наречену. Дракон. Мільярдер!, Тетяна Овчіннікова"

Любчик вражено завмирає і кліпає на мене.

От же! Язик мені ворог. Бовкнула аж занадто багато? Ну нічого, потерпиш.

— Ану перекиньтеся-но мені людиною! — керую я.

— Нащо? — знову порхає димом ця ящірка. Ще й попелом засипає. Ну тримайся, наступний раз стане фатальним — в руці у мене вже клубочиться заклинання фонтанчика, варто лише відпустити.

— Щоб я могла побачити жениха в усій красі!

Трясця твоїй матері! Побачила!

Ця зараза після обороту виявилася абсолютно голою! Хоч би прикрився для годиться!

Виду звісно не подаю, ще й прискіпливо оглядаю його хазяйство, навіть біцепси промацую, коментуючи свої дії:

— Підкачатися б не завадило. І принади свої поховати, навряд чи майбутня наречена оцінить. Краще вже правда гаманцем трусити, аніж… оцим!

Чоловік мене слухається на власний манір: знову перекидається драконом і бурмоче:

— Не люблю людської подоби. Одяг тисне!

Ох ти ж мамина царапка! А що ж ти любиш, га?

Як виявляється, смачно попоїсти і політати над морем.

Виклик стає все серйознішим! Та я з сімнадцяти років не звикла здаватися.

— Ну що ж, пане драконе, я згодна стати для вас свахою і знайти вам наречену за місяць.

— А хто сказав, що я згоден?

— Ваш спадок? — роблю припущення і влучаю.

Бо цей мачо-дракон-мільярдер супиться і відвертається.

Що ж там, бляха, за спадок такий? Маман не зізналася, може, цей розповість? Але так з копита вскач питати — точно не варіант.

— То як?

— Добре, — бурчить він. Гарно, хоч знову димом не пихкає, бо я своє заклинання так і випустила, коли побачила драконяче хазяйство. Тепер он мокрий омет сукні мерзенно липне до ноги.

Визначаємося з умовами:

Перше, маман валить на цей місяць кудись з дому. Куди? Та он хоч до Драконових Витоків — рай для пенсіонерів! Бо ж я просто впевнена, що вона не оцінить мої методи. І буде постійно перешкоджати.

Друге, ми з дракошкою займаємося не лише пошуком нареченої, а й його удосконаленням. І тепер йому мої методи не сподобаються.

Третє, якщо він все ж не знайде собі наречену місяць потому, я не отримаю гонорар і буду винна йому бажання. Як він це з мене витиснув? Сама не зрозуміла, як погодилася.

Четверте, він слухається усіх моїх рекомендацій. Як він пирхав, коли я поставила цю умову, як пирхав! Ну та нічого, кілька зчесаних лусочок — і переді мною слухняний дракончик.

Ну і п’яте, якщо наречена все ж буде, він розповість мені, що ж то за спадок такий, заради якого навіть мільярдер має виконувати умови.