Читати книгу - "Колонія. Історія Ріки, Lexa T Kuro "

Від Тіса я взагалі ніколи не чула, що в нього є особисті речі, які могли б розповісти про його минуле. Він немов та тінь, що має форму, але не має змісту. Чи він, як й я, приховує щось від нас? Можливо, мій друг хоче зберегти свої секрети там, де ніхто не може їх знайти? Звичайно, я можу з'ясувати все дуже швидко, але навіщо? Я поважаю приватність Тіса, розумію, що в нашому світі, де особисте життя є майже неможливістю, таємниці — це єдине, що залишається лише твоїм.

Ось тому хочу зауважити, що кожна наша хвилина розписана й контрольована, на самоті можна побути тільки в туалеті та душі — на все 30 хвилин на день. Запізнення кудись (тренування, навчання, роботу), навіть на одну хвилину, може коштувати вечері або дня свободи проведеного у Карцері. Інколи в мене взагалі буває таке відчуття, що стіни в Колонії мають очі, а час та відстань між Учнями вимірюються не годинником, а правилами... Наприклад, дівчатам та хлопцям заборонене перебувати разом на самоті та торкатися одне одного, тому наші зустрічі відбуваються лише в Навчальних класах, Їдальні та на роботі, і завжди тільки під строгим наглядом Дорослих. Тренування дівчат та хлопців проходять окремо, щоб, як розумію, уникнути будь-якого фізичного контакту, зменшуючи спокуси та «проблеми» для персоналу. Коли ж годинник пробиває 18 років, то Учень отримує статус «Майже Дорослий», а це відкриває нові горизонти. Звісно, більшість Учнів чекають цього дня, як знака незалежності, коли двері до нових відносин та емоційних зв'язків відчиняються, і з'являться можливості відчути щось більше, ніж просто товариство — відчути близькість, яка є «забороненим плодом» до цього часу... Хоча, якщо бути чесною, я не зовсім розумію, всю цю... романтику, яка, на мою думку, приносить більше болю, ніж радості. Я бачила, як майже всі стосунки закінчиться сльозами, соплями та розбитими серцями... Як тільки ти досягає статусу «Дорослий», ніхто не подивиться, що в тебе «щойно розквітло кохання» з іншим Учнем, тебе садять на монорейку та відвозять у невідомість... І скоріш за все, більше ніколи ти своє «кохання» не побачиш. То навіщо страждати? У світі, де завтра може не настати, особисто я вибираю зберігати своє серце цілим, віддаючи перевагу самотності перед невизначеністю розлуки. І це моє остаточне рішення!

Отже в минулому році ми з Тісом та Еббою домовились, що всі ці романтичні «штучки-заморочки» не для нас... Що нам це не потрібно. Звичайно, я розумію, що сама вже прив'язалася до цих двох, але це ж зовсім інше... Любов між нами — це не романтика, це більше. Це те, що тримає нас разом, що дає нам силу виживати кожен день. Ми втрьох — сім'я! Але... Тіс скоро отримує статус «Майже Дорослий» і... Знаю, що він відчуває тягар цього статусу, як і я. Намагаюсь взагалі не думати про те, що буде через рік, коли він покине нас... Ебба ж не досягла ще навіть статусу «Вища Школа», не кажучи про те, щоб зрозуміти всю трагедію нашого перебування тут... Дещо ми з Тісом приховуємо від малої — бережемо її від жорстокої реальності, а дещо вона не розуміє ще сама. Та якось воно буде...

З плюсів Колонією можу зазначити, наприклад, те, що освітня система у нас всебічна та ретельно структурована. У Навчальних класах працюють дев'ять Вчителів, які викладають нам різні науки. Від статусу «Молодша школа» ми вивчаємо «гуманітарні науки» — історію,  яка розповідає про минуле; літературу, що вчить аналізувати та мріяти; та іноземні мови, які з'єднують людей; «точні науки» — математику та фізику, що відкривають перед нами закони Всесвіту, дозволяючи розуміти його логіку; «природні науки» — біологію та хімію, які показують нам, як жила та чим дихала наша планета, і що відбувається тепер... Коли ж Учні досягають статусу «Вища Школа», до біології додається анатомія, вивчення самої таємничої структури — людського тіла, а до історії — мистецтво, що вчить нас бачити красу в всьому. Але справжнє розширення горизонтів відкривається зі статусом «Майже Дорослий». Нам починають викладати музику, що навчає слухати серцем; хореографію, яка вчить тіло говорити без слів; законознавство, що розкриває правила, за якими жило суспільство, і що вимагає зараз від нас Спільнота, а також біотехнологія, екологія, матеріалознавство та інші предмети, про які я навіть не чула, але які готують нас до майбутнього.

Також ще з плюсів — це, безумовно, Тренування. Так, вони часто суворі та інтенсивні, але... Ми вивчаємо рукопашний бій, відточуючи кожен удар, кожен рух, кожен стрибок, щоб стати сильнішими, здобути майстерності та пізнати себе. Самозахист — це не просто навички, це мистецтво виживання, яке може врятувати життя. Володіння різноманітною зброєю вчить нас поваги до інструментів сили, а також контролю над собою. А різні навантаження та вправи на витривалість зміцнюють наші тіла та дух, готуючи нас до будь-яких поворотів долі.

Тепер розповім про мінуси... Система обов’язків всіх мешканців Колонії має чітку ієрархію та розподіл відповідальності. Кожен день — це наче колесо, що безупинно обертається. А щоб цей механізм працював без перебоїв, ми, Учні Колонії, зобов'язані, як і Дорослі (це одно з умов Спільноти) старанно та важко працювати. Тому до наших обов'язків входить щоденна робота, яка розподілена за рівнями — від IX рівня до I рівня, а саме:

IX рівень — прибирання в санкімнатах;

VIII рівень — робота на Кухні або Прачці;

VII рівень — прибирання території та Житлових приміщень;

VI рівень — робота в Їдальні;

V — робота в Теплицях чи Оранжереї;

IV рівень — допомога Вчителю;

III рівень — робота з малюками від 0 до 6 років;

II рівень — допомога Наглядачеві або Охоронцям;

I рівень — Допомога Начальниці Колонії.

Я ніколи не піднімалася вище VI рівня, Тіс – вище V рівня, Ебба – вище IV рівня. Звичайно ж, дружба зі мною не сприяє підвищенню рівня, але моїм друзям на це начхати (принаймні так вони кажуть). Але, звісно, я трохи шкодую, що винна у специфічному відношенні до них...

Розподіл Учнів на роботу відбувається кожного дня на Стройовому Плацу, де особисто присутня сама Начальниця Колонії Оверсі. Хто й куди потрапить — до останньої миті не відомо. А хто не любить сюрпризів, чи не так?