Читати книгу - "Море, сонце, невагомість, Ганна Калина"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
***
– Отже, панове екопатрульні, – відкашлявшись, Звіринцев зачитував текст послання, яке нам сьогодні видала пошта, – за проявлений героїзм у затриманні міжгалактичних терористів, за боротьбу з контрабандистами і за довгу та вірну службу нас вирішили...
– Розстріляти? – вирішив пожартувати Філя.
Капітан глянув на підлеглого своїм фірмовим нокаутуючим поглядом, і Філіп знову злився із сірою обстановкою кают–компанії. "Конфіскат" активно скрібся в перемотаній скочем коробці, утробно гарчав і чавкав. Зінка обробляла Ларику місця особливо глибоких укусів. Доктор Філіп Тополь надав невідкладну допомогу самому собі. Тільки Звіринцев і Луру залишилися цілими й неушкодженими, хоча в затриманні кусючої дрібноти брали найактивнішу участь.
– Нам дадуть по ордену? – сплеснула долоньками Ліза.
– Один на всіх, і то не факт, – зітхнула я і погладила барваса по голові.
Ховатися довго в мене не вийшло. Капітан, щойно спіймав "конфіскат", який розбігся, і заповнив талони на штрафи, одразу ж зібрав усю команду разом для радісного повідомлення. Я забилася в найдальший кут дивана, сховавшись за величезним біцепсом Ларі. Аверійці, вони ж величезні. І сині. І... сподіваюся, мене не видно. Луру чуйно прислухався до голосу капітана, обмахуючись пухнастим, фіолетовим хвостом.
– Нас нагородять, – без зайвої патетики повідомив капітан, – але без фанатизму. Виділено путівку для всього екіпажу, включно з несанкціонованою звіриною.
І Звіринцев грізно глянув на Луру. Барвас погляд капітана витримав із властивою йому холоднокровністю і, смикнувши вусами, видихнув "фи–и–и–ир".
– У сенсі "путівку"? – пожвавився Філя. – Це типу нам відпустка надана?
– Можеш змотатися на Грейгу в обідню перерву, – знову несподівано пожартував Звіринцев.
Грейга? Ми навіть роти роззявили від подиву. Це ж курорт! Не те моторошне місце, куди відправляли за профспілковими талончиками. Де сірі стіни, сірий персонал і ти сам через деякий час стаєш сірим і похмурим. Такі санаторії корисні лише одним, після них навіть робота на рудниках – свято.
Грейга була міжгалактичним курортом першої лінії. Наближені до земної атмосфера і клімат, океани, екзотичні фрукти, і цілий рік м'який, теплий клімат. І на поїздку в цей міжгалактичний рай усій нашій команді довелося б збирати все життя, ще й доплачувати, продавши частину органів на чорному ринку.
– МОРЕ! – вся, як один, видихнула команда.
Тільки Луру муркотнув, а Звіринцев загадково посміхнувся. Мені навіть здалося, що капітан озирнувся, розшукуючи мене поглядом, тож ще тісніше притулилася спиною до дивана, повністю ховаючись за Лариком. Приголомшена новиною команда потягнулася до виходу з кают-компанії, жваво обговорюючи кольори та фасони купальників і плавок, тропічні коктейлі та священне для всіх слово "відпустка".
– Катю, а ви можете затриматися? – окликнув мене Звіринцев.
Я вже майже просочилася до виходу, лякаючи Ларі своєю посиленою увагою. Луру надійно прикривав мене з тилу – і тут нате! Приїхали. Блокпост!
– Навіщо? – зацьковано уточнила я, сумно дивлячись на спини друзів, що віддаляються.
– У справі, – абсолютно спокійно сказав капітан і зачинив двері каюти. – Присядемо?
І я поплелася за начальством до дивана. Згоряючи від сорому і не знаючи, куди і на що дивитися, я знову забилася в дальній кут і втупилася у власні коліна.
– Катю, ви мене уникаєте? – одразу пішов у наступ капітан.
– Я? Ні–ні–ні, – дуже нещиро пролепетала я.
– А мені здається, що так.
І погляд сірих очей почав буравити мене, висвердлюючи до самої совісті. А там уже й до печінки з душею, яка сповзала в п'яти.
– Так! – заплющивши очі, пискнула я.
У каюті стало тихо тихо. А я прикидала, чи зможу прижитися в новій команді й на новому місці, бо в ситуації, що склалася, доведеться терміново міняти роботу.
– Чому? – прозвучало спокійне запитання.
– Мені соромно, – зізналася я, – перед вами.
Довелося розплющити очі й глянути на командира. Він усміхався. Не реготав, валяючись на підлозі від веселощів, а м'яко і по-доброму дивився на мене. От ще б йому волосся так не укладати – і хоч на календар фотографію ліпи. Його навіть сіра форма екопатруля не псувала. Він і в ній мав героїчний вигляд.
– Катю, ви голою на стійці не витанцьовували, – виголосив капітан, – непристойних пропозицій мені не робили. А я... Я теж міг бути стриманішим. Тож...
– Що? – із завмиранням серця видихнула я.
"Вас звільнено" набатом гуркотіло в підсвідомості.
– Закриємо цю тему, – несподівано промовив капітан, – буде в нас із вами маленький секрет. Підходить?
І він простягнув мені руку для потиску. А я несподівано захвилювалася, потискаючи величезну долоню свого капітана. І чомусь згадала, як він мене вчора цими ручищами обіймав. І заспокоював і...
– Підходить, – розгубившись остаточно, видихнула я.
***
Море було видно навіть із космосу, ще до того, як ми увійшли в атмосферний шар планети. Грейга була не блакитною, як Земля, а яскраво–синьою з блакитними плямами. Практично вся вона була вкрита водою. Океани, моря, річки, озера, прісні й солоні. Живність пристосувалася до такого місця проживання, і острови утворювалися з плавучих рослин, які досить міцно трималися на плаву, настільки, що витримували будівництво бунгало на своїй поверхні. Острівці суші були рідкісними, більша частина твердої породи ховалася під водою, тож будови на Грейзі були пальовими.
М'який клімат, майже повна відсутність ураганів, штормів і злив. Рослинам вистачало тієї вологи, що була в повітрі. На відміну від Землі, Грейга не підносила своїм гостям сюрпризів у вигляді сезонних дощів, раптових тайфунів та іншої апокаліптичної нісенітниці. Також тут не було великих підводних хижаків, зате мешкала неймовірна кількість підводних диковинок.
Денис і сам забув, коли по-справжньому відпочивав. Усе робота, дім, тренування. А до цього постійні завдання, вильоти, затримання. Тепер, стоячи в залі космопорту Грейги, він, у шортах і шльопанцях, відчував себе голим. Незвично було без важкої броні спецпризначенців або костюма екопатруля, що шелестів поліестером. Денис відчував себе вихователем дитячого садка, коли вся його команда, в строкатому одязі і з надувним крокодилом, з'явилася на борт транспортного лайнера.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Море, сонце, невагомість, Ганна Калина», після закриття браузера.