Читати книгу - "Випадковий наречений, Ann Averina"

Настя

Сьогодні у мене вихідний. Його я вирішила присвятити батькам. Мама – тримає салон краси у центрі Львова. У тата – своя меблева фірма. Через наші роботи ми рідко бачимося, але сьогодні, так співпало, що у мене і у мами вихідний, а тато сьогодні працює вдома.

Тож зранку я забрала свою машину з ремонту та поїхала до батьків. По дорозі додому, я вирішила заїхати до магазину за смаколиками. Мама дуже любить всілякі тістечка, а тато – шоколадні тортики. Приїхавши до батьків, перше що я зробила - це одразу вдихнула чисте повітря, тут завжди легко дихалось і краще думалось. Батьки живуть за Львовом, тому повітря тут завжди чисте. У цьому будинку пройшло пів мого життя. Тут зібрані найкращі спогади мого дитинства та юності.

Пройшовши по стежечці, яка вела до будинку, я вийшла на ганок і почала дзвонити в двері. Я не попереджала батьків про свій приїзд, тому для них це буде сюрприз, сподіваюсь що приємний.

- Донечко, люба, привіт! – Сказала мама і обійняла мене.

- Привіт, вирішила вам з татом сюрприз влаштувати!

- Тобі це вдалося! – Сказав тато, вийшовши слідом за мамою.

- Ти сьогодні вихідна? – Запитала мама.

- Так, тому вирішила приїхати до вас.

- Правильно зробила, ми з мамою вже засумували. – Сказав тато.

- Я теж сумувала! – Сказала я і обійняла одразу обох. – Я тут вам смаколиків привезла, тому пішли швиденько пити чай. – Сказала я, пройшовши в будинок.

Поки мама робила чай, я розповідала про вчорашню виставу та про дзвінок Іри.

- Доню, наступного разу як будеш говорити з Ірою передавай від нас привіт! Ми вже за нею скучили! – Сказала мама.

Іру вони знають не лише як мою однокласницю, а і як доньку їх з татом друзів. Вони були сусідами і часто збиралися на дружні посиденьки. Мама Іри – тітка Наталя, чудова жінка та гарна господиня. Вона тримає краще швейне ательє у Львові, тому Іра була завжди прекрасно одягнута та мала чудове почуття стилю. Тато Іри – дядько Олександр, загинув, коли їй було десять, він розбився на машині. Але тітка Наталя не впадала у відчай, бо у неї була Іра – сенс всього її життя.

- Добре, мамуню, обов’язково передам, Іра дуже зрадіє.

- До речі, як її хлопець? Ліам здається? – Запитала мама.

- Так, Ліам. Та нічого, сказала що все добре!

- А ти, доню, ще не знайшла собі нареченого, пора б уже! – Сказала мама.

- Ні, не знайшла!

- Доню, розумієш, ми з татом не молодіємо, нам вже хочеться онуків няньчити.

- Мамо, я все розумію, але я ще не готова ні до сім’ї, ні до дітей! – Роздратовано сказала я мамі.

- Насть, тобі скоро двадцять сім, треба над цим задумуватись, бо так і зостанешся сама. – Сказала мама.

- Я пам’ятаю, можна не нагадувати щоразу! – Сказала я і встала зі стільця.

- Ти куди? – Запитала мама.

- Піду прогуляюсь до річки. – Сказала і пішла геть.

Вийшовши на вулицю, я попрямувала до машини. У моєму бардачку завжди лежать жіночі цигарки, якраз для такого випадку. Ні, я не палила, але коли мене хтось дуже сильно роздратує, я брала цигарку і затягувалась, ставало трохи легше. Взявши пачку, я попрямувала до річки, тут в будь яку пору року та в будь яку погоду було дуже гарно. Весною та влітку, тут було зелено, восени - все покривалося золотими фарбами, взимку ж - все було вкрите снігом. Річка це єдине що тут не змінювалось, вона завжди була насиченого блакитного кольору. 

Сівши на лавку біля річки, я затягнулася димом. Щоразу я втікаю сюди після розмови з мамою, ось вже протягом трьох років. Чи думала я про сім’ю та дітей? Звісно, я ж жінка, кожна думала і думає про це. Та я не хочу кидати свою професію, бо якщо народиться дитина, то сміливо можна розпрощатися із танцями. Недоспані ночі, підгузки по всій квартирі, зіпсована фігура – це все не для мене. Не хочу стати домогосподаркою, моє місце -на сцені, перед глядачами.

Після прогулянки я повернулася до батьків, пробувши там ще з годину, я відправилася додому.

Як же батьки дістали мене цим одруженням та дітьми. Вже три роки виїдають мені мозок чайною ложкою. А може мені все ж потішити їх? Ні, заміж я не збираюсь,а дітей заводити, так тим паче. Просто запропоную якомусь чоловікові стати моїм нареченим на місяць. Будемо в мої вихідні їздити до батьків, вдаючи закохану парочку, яка готується до весілля. А через місяць розійдемось, як у морі кораблі, мамі й татові скажу що він мені розбив серце і ніяких стосунків я більше не хочу. Про угоду батькам я звісно нічого не скажу. Ну а що, як на мене геніальна ідея!