Читати книгу - "Танець МечІв , Arachne "

Ода Нобунага, спостерігаючи за суперечкою, посміхнувся, його очі блиснули з ледь прихованою жорстокістю.

— Ти надто прив'язаний до давнини, Асакура, — мовив він глузливо. — Час змінюється, і твоя шляхетність та старі традиції вже нічого не означають у цьому новому світі. Тільки сила вирішує все, і ті, хто цього не розуміє, приречені пащу.

Мурасаме, спостерігаючи за розмовою, напружено стиснув рукоятку меча, і його очі горіли рішучістю.

— Ти тільки глянь на нього, — прошепотів він, звертаючись до друзів. — Мій хазяїн Іеміцу… молодий, гарячий та лютий. Він завжди був таким, готовим йти напролом і кинути виклик.

Фудзісане, дивлячись на Асакуру, на його спокій і впевненість, відчув, як у його серці прокинулися гордість і повага.

— Асакура — справжній самурай, відданий своїй землі та своїм традиціям. Для нього честь важливіша за життя. Це людина, яка бореться не заради амбіцій, а заради того, щоб захистити свою спадщину.

Масамуне, спостерігаючи за Ода Нобунагою, тихо промовив:

— А Ода це чиста сила. Він руйнує все на своєму шляху, підкоряє та панує. Ця людина – вогонь, який спалює все, що стоїть на його шляху. Він знає, що зможе підкорити всіх, хто не готовий протистояти йому рівною люттю.

Юнаки продовжували спостерігати за трьома полководцями, розуміючи, що кожен із них представляє свою філософію та силу. Вони мали битися не лише з демоном, а й, можливо, з власними переконаннями та прихильностями до своїх господарів, які тепер стали для них не просто воїнами, а символами минулого, за яке вони готові були битися.

Вони причаїлися в тіні дерев, спостерігаючи за напруженою зустріччю трьох полководців. Кожне слово, кожен жест і погляд, обміняний між цими людьми, був сповнений прихованим значенням, немов вони насправді були не лише воїнами, а й символами цілої епохи, а їхні слова були передвістю майбутньої битви.

Масамуне з легкою усмішкою подивився на Мурасаме, його погляд був одночасно іронічний і поважний.

— Іеміцу, подивися на нього, — промовив він з усмішкою, киваючи у бік молодого полководця. — Такий запальний і гарячий, як і ти. Бачиш, як він відстоює свою думку і готовий кинутися в бій, незважаючи ні на що?

Мурасаме посміхнувся, злегка примруживши очі, його погляд був сповнений гордості та визнання.

- Так, ти маєш рацію, "старший брат", - відповів він з тінню гордості в голосі. — Це справжній дух Єміцу, готовий боротися за те, що вважає за правильне, незважаючи на всі попередження. І я готовий підтримати його у цьому.

Тим часом Єміцу, киплячи від рішучості, різко підняв руку і вказав на Асакуру, його голос пролунав твердо і рішуче:

- Якщо ти хочеш битися, Асакура, я приймаю твій виклик. Я не боюсь ні тебе, ні твоїх традицій. Мій час настав, і я доведу це!

Ода Нобунага, що стоїть поруч, насупився, його погляд був сповнений несхвалення, але в ньому читалася і прихована турбота. Він розумів, що цей бій може виявитися небезпечним для Іеміцу, і, хоч він поважав його палкість, бачив, що той надто молодий і недосвідчений, щоб йти проти такого сильного супротивника.

— Іеміцу, послухай мене, — сказав Нобунага, його голос був суворим і наполегливим. — Твій дід, Токугава Ієясу, був би проти цього. Він завжди казав, що вміння стримувати лють і діяти обдумано — ось що вирізняє справжнього воїна. Ти не мусиш вступати в бій з таким супротивником, особливо якщо він кидає виклик тобі.

Але Єміцу вже не слухав його. Його обличчя палало від рішучості і впертості, і він з гордістю підвів голову, дивлячись прямо на Асакуру, ніби прагнучи довести всім, що вартий спадкоємцем великого роду Токугава.

— Ти не можеш зупинити мене, Нобунаго, — відповів він, його голос був сповнений твердості. — Мій дід міг би бути проти, але я його наступник, і я повинен сам вибрати свій шлях. Я прийму цей виклик, і я воюю з Асакурою.

Асакура Йосікаге, бачачи рішучість молодого Токугави, кивнув з повагою, його обличчя залишалося спокійним і зосередженим.

— Ти молодий, але я бачу в тобі гідність свого роду, Єміцу. Якщо ти хочеш битися, я приймаю твій виклик.

Юнаки спостерігали за тим, що відбувається з напруженою увагою. Кожен із них відчував, як серця б'ються швидше від передчуття битви, яка мала початися між цими двома великими воїнами. Вони розуміли, що ця битва — не просто дуель, а зіткнення двох світоглядів, двох епох, які мали прийти до свого природного кінця.

Дзуйхо, дивлячись на Асакуру, промовив тихо:

— Асакура справді бачить в Іеміцу супротивника, гідної поваги. Цей бій буде не просто битвою за владу, а й випробуванням їхньої честі.

Фудзісане кивнув, його погляд висловлював повагу до обох воїнів.

— Вони обоє знають, що йдуть на цей бій із повним розумінням наслідків. Це не просто конфлікт, це випробування їхньої віри та ідеалів.

Масамуне глянув на Мурасаме, відчуваючи повагу до того, як його молодший брат пишається своїм господарем.

— Твій Єміцу справді гідний свого роду, Мурасаме. Цього разу він піде своїм шляхом, і ми спостерігатимемо за тим, як він доведе, що готовий нести свою спадщину.

Мурасаме стиснув рукоятку меча, його погляд був сповнений рішучості та гордості.

- Я не можу не підтримувати його, - відповів він, його голос звучав тихо, але твердо. — Якщо він піде в бій, то я буду з ним — до кінця.

Юнаки завмерли, чекаючи на те, що мало статися.

Сонце вже стояло високо над обрієм, відкидаючи довгі тіні на полі, де розпочався бій, який вирішить долю великих воєначальників. Асакура Йосікаге і Токугава Іеміцу стояли навпроти один одного, кожен із них тримав меч, готовий до битви. Легкий вітерець ворушив їх обладунки і змушував листя тихо шелестіти навкруги, наче природа сама затамувала подих перед цим поєдинком.

Юнаки, що сховалися в тіні дерев, мовчки спостерігали за тим, що відбувається, не зводячи очей з полководців. Вони відчували, що кожна мить може стати вирішальним, що цей бій — це не лише демонстрація сили, а й битва, в якій проявиться дух і характер кожного з бійців.