Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

Тимчасом як зростання освітніх витрат загалом вдавалося стримувати, суми, що виділяються на адміністрацію та експлуатаційно-ремонтні цілі підскочили до небес. У багатьох великих студентських містечках число адміністраторів нині вже перевищило число викладачів. Протягом вищезазначеного дворічного періоду, коли зайнятість серед викладачів Каліфорнійського університету знизилася на понад 2 %, кількість робочих місць для управлінців зросла на 4,2 %. Витрати на професійних правників, які надають особисті консультації та юридичні поради студентам, також різко зросли, і посади такого типу нині становлять майже третину фахових робочих місць у великих університетах Сполучених Штатів [20]. Схоже, що галузь вищої освіти перетворилася на самодостатню машину з виробництва посад для висококваліфікованих спеціалістів, окрім, звісно, власне викладацьких посад, — складається враження, що освітній галузі викладачі потрібні найменше. Іще однією дірою, де зникають кошти, стали аж занадто щедрі інвестиції в розкішне житло для студентів, рекреаційні та спортивні об’єкти. Джеффрі Селіньйо зазначає, що «найабсурднішою надмірністю став Lazy River — водний парк відпочинку, де студенти мають змогу поплавати на плотах» [21]. Адміністратори в Бостонському, Акронському, Алабамському та Місурійському університетах вважають подібні об’єкти невід’ємною частиною студентського життя.

Звісно, що найважливішим чинником тут було і є бажання студентів та їхніх батьків платити дедалі вищу ціну за основну (хоча й не стовідсоткову) перепустку до середнього класу. Тому недивно, що багато спостерігачів дотримуються тієї думки, що вища освіта перетворилася на штучно роздуту «бульбашку», або, щонайменше, на величезний картковий будиночок, готовий щомиті розсипатися під натиском цифрових технологій, як це вже сталося в галузі газет і журналів. МВДК, пропоновані елітарними навчальними закладами, вважаються тим механізмом, якому, насамкінець, судилося нав’язати сценарій за принципом «переможець отримує все», бо такий сценарій неминуче опановує ту чи іншу галузь, коли в ній починають домінувати цифрові технології.

У Сполучених Штатах налічується понад дві тисячі інститутів та університетів з тривалістю навчання чотири роки. Серед них 200–300 можна охарактеризувати як елітарні. Звісно, кількість ВНЗ, які мають загальнонаціональну репутацію, або які дійсно можна вважати елітарними, надзвичайно мізерна. Уявіть майбутнє, де студенти ВНЗ мають змогу відвідувати безкоштовні інтернет-курси, які проводять професори з Гарварду та Стенфорду, і в результаті отримають атестат, прийнятний для роботодавців або для вступу до аспірантури. Кому ж тоді захочеться залазити в борги, аби оплатити навчання в якомусь третьорозрядному навчальному закладі?

Клейтон Крістенсен, професор бізнес-факультету Гарвардського університету й експерт у царині дестабілізаційного впливу інновацій на цю галузь, нещодавно передрік, що відповіддю на це запитання буде безрадісне майбутнє для тисяч вищих навчальних закладів. У своєму інтерв’ю 2013 року Крістенсен зазначив, що «за п’ятнадцять років половина університетів у Сполучених Штатах можуть збанкрутувати» [22]. Навіть якщо більшість ВНЗ залишаться фінансово спроможними, неважко уявити, як знизиться кількість їхніх студентів, а також суми їхніх доходів, що й спричинить масові звільнення адміністраторів і викладачів.

Багато хто припускає, що дестабілізація почнеться згори, бо студенти ринуться цілим натовпом записуватися на курси, пропоновані елітарними ВНЗ. Однак це означає, що основним продуктом, який зазнає цифрової трансформації, стане «освіта». Той факт, що ВНЗ на кшталт Гарварду й Стенфорду демонструють бажання надавати освіту безкоштовно, свідчить про те, що ці навчальні заклади займаються, головним чином, тим, що надають не саму освіту, а лише атестати про освіту. Диплом елітарного ВНЗ не можна порівнювати, скажімо, з цифровим музичним файлом; його, радше, можна уподібнити до художніх репродукцій з обмеженим накладом або паперовими грошима, що їх випускає центральний банк. Якщо надрукувати забагато паперових грошей, то їхня вартість впаде. Саме ця обставина дає мені підставу вважати, що істинно елітарні ВНЗ виявлятимуть велику стриманість та обережність при видачі своїх престижних дипломів.

Отже, дестабілізація, скоріш за все, прийде з наступного нижнього шару, особливо з боку великих університетів з бюджетним фінансуванням, що мають солідну наукову репутацію й величезну кількість колишніх вихованців-випускників (а також відомі своїми знаменитими футбольними та баскетбольними програмами), бо внаслідок скорочення державного фінансування їм катастрофічно бракуватиме коштів. Партнерство Технологічного університету штату Джорджія з компанією Udacity, що має на меті надання вченого ступеня з інформатики на основі МВДК-освіти, а також експеримент Вісконсинського університету з кваліфікаційними документами можна вважати передвісниками того феномену, який невдовзі проявиться в значно більших масштабах. Як уже зазначалося, за таких обставин для декотрих приватних фірм може виникнути можливість застовпити за собою значну частину ринку, запропонувавши кваліфікаційні дипломи, видача яких буде ґрунтуватися виключно на результатах оцінних тестів.

Навіть якщо МВДК не судилося еволюційним способом перетворитися на прямий шлях до диплома або того чи іншого атестата, який мав би попит, вони все одно здатні зруйнувати бізнес-моделі багатьох ВНЗ, збудовані на курсовій основі. Великі вступні лекції на таких курсах, як економіка та психологія, є життєво важливими джерелами надходжень для ВНЗ, бо вони потребують відносно малої кількості ресурсів для навчання сотень студентів, більшість з яких платять «сповна». Якщо студенти в якийсь момент отримають альтернативний варіант у вигляді безкоштовних або дешевих дистанційних курсів, які читатиме той чи інший знаменитий професор з елітарного ВНЗ, то це завдасть болючого удару по фінансовій стабільності багатьох ВНЗ нижчого рангу.

З тим, як еволюціонує МВДК величезна кількість їхніх учасників уже сама по собі стане потужним рушієм інновацій. Про студентів, які беруть в них участь, і про причини їхньої успішності чи неуспішності в процесі навчання буде накопичуватися великий масив даних. А як ми вже переконалися, методи обробки великих масивів даних неодмінно матимуть результат у вигляді цінних порад, що в майбутньому допоможуть удосконалити навчальний процес. З’являються також нові навчальні методики, що будуть дедалі ширше братися на озброєння дистанційними курсами. Приміром, адаптивні самонавчальні системи фактично є роботами-викладачами. Ці системи ретельно відстежують академічні успіхи конкретних студентів і надають персоналізовані вказівки та поради. Вони здатні також регулювати темп навчання відповідно до здібностей учня. Застосування подібних систем вже принесло позитивні результати. В одному незалежному дослідженні був здійснений аналіз вступних курсів зі статистики в шести університетах з