BooksUkraine.com » Публіцистика » Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський 📚 - Українською

Читати книгу - "Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський"

193
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича" автора Данило Борисович Яневський. Жанр книги: Публіцистика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 49 50 51 ... 68
Перейти на сторінку:
Президентом УГВР оунівця зі Східної України, показавши тим самим, що їх діяльність однаково буде проводитися як на території західних, так і східних областей України».

Пояснюючи мотивацію учасників Збору, Осьмак твердив: «У дні «Великого збору» у всіх його учасників були надії на те, хоча ми і біжимо разом з німцями з України, але нам повинні допомогти в завоюванні влади Англія та США, які після розгрому Німеччини неминуче, як ми думали, увійдуть у конфлікт з Радянським Союзом».

15 липня, по завершенні «Збору», він «благословив та проводив від’їжджаючих за кордон». За 10 днів, 25 липня, в селищі біля станції Бусовисько Стрілківського р-ну Дрогобицької області великим поспіхом було проведено перше засідання Президії УГВР за участі Осьмака, Прокопа («Ор-ловича»), «Костецького» (о. Гриньох), Дужого («Колоса»), та Ребет («Вільшинської»). На пропозицію «Костецького» на території України мали залишитися сам Осьмак, Логуш («Голубенко»), Дужий та Шухевич. Решта членів УГВР — «виїхати за кордон, де представляти інтереси УГВР перед іноземними державами».

Ті члени УГВР, що залишалися на території України, «повинні були керувати боротьбою українських націоналістів проти Радянської влади, спираючись на ті загони УПА, які існували і які ми мали намір створити. їм також було доручено створювати місцеві органи влади на території, яка, як ми сподівалися, буде зайнята УПА і систематично підтримувати зв’язок з тими членами Президії УГВР, які виїздили за кордон».

Повідомив в’язень і про таку суттєву для нашої розповіді обставину: зв’язок із Шухевичем обумовлений не був. 22 серпня «на шляху нашого просування до Шухевича поблизу м. Орів Дрогобицької області нас наздогнали частини Радянської Армії, які нав’язали нам бій. В цьому бою сотні УПА, які супроводжували мене, були розбиті, я був поранений, але зумів втікши і для лікування доставлений в с. Дорожів, Дублянського р-ну Дрогобицької області, де 12 вересня 1944 р. був заарештований».

26 лютого 1948 р. Кирило Осьмак узяв на себе всю відповідальність. Він «прямо заявив»: «Організація УГВР як центру військової боротьби з Радянською владою за «Суверенну державу» належала мені, а тому про це «Орлович» інформував Центральний Провід ОУН, висуваючи мене як здібну людину у цьому відношенні… Мої зусилля до популяризації збройної боротьби проти Радянської влади, а потім моя безпосередня організаційна робота по створенню УГВР стали тими причинами, на підставі яких Центральний Провід ОУН вирішив висунути мою кандидатуру на посаду Президента УГВР».

26 квітня він продовжував свідомо обтяжувати свою долю: «В квітні 1944р. члену Головного Проводу ОУН «Володимиру» я запропонував свою ідею створення об’єднаного органу всіх націоналістичних організацій для боротьби з Радянською владою. Однак, чи моя ідея покладена в основу організації УГВР, я сказати не можу, оскільки всю роботу по створенню такого органу провадив Головний Провід ОУН-бандерівців. В травні 1944 р. на пропозицію «Володимира» мною були розроблені проекти «Платформи» та «Універсалу» УГВР, які потім розроблялися Головним Проводом ОУН».

10 липня за вироком Особливої Наради («Особого совє-щанія») при Міністрі Держбезпеки Союзу СРСР Кирило Іванович Осьмак «за участь у контрреволюційній банді українських націоналістів і активну керівну контрреволюційну націоналістичну діяльність» отримав 25 років ув’язнення.

16 травня 1960 р. «майор медслужби Богатова Є. М., старший по корпусу старшина Перепьолкін, постовий наглядач сержант Зав’ялов склали акт про те, що Кирило Осьмак помер в їх присутності в камері 31 корпусу 2 Воло-димирської тюрми о 12 г. 30 хв».

5 грудня 1994 р. старший помічник Генерального прокурора України П. Кушнір підписав довідку про реабілітацію Осьмака Кирила Івановича, 1890 р. н., уродженця с. Шишаки Шишацького району Полтавської області. Окремим рядком у цьому документі вказано: «Утримувався під вартою 15 років, 8 місяців 3 дні».

1995 р. прокурор Харківської області В. Черкалін підписав довідку про реабілітацію Осьмака по справах, в яких він був засуджений 1928 р. (під вартою 6 місяців 19 днів), 1930 р. — під вартою 1 рік 8 місяців 16 днів — усього 2 роки З місяці 5 днів. 1930 рр. — 3 роки концтабору із заміною на висилку до Вологди на 3 роки. Загалом перебував в ув’язненні 17 років 11 місяців і 8 днів[157].

Народно-Визвольна Революційна Організація

Практичний політичний результат конгресу УГВР — концентрація всієї повноти влади в націоналістичному русі в руках однієї особи. Від липня 1944 р. Роман Шухевич очолював ОУН (під псевдом «Тур»), УПА («Тарас Чупринка») та уряд УГВР («Лозовський»), І це також стало причиною невдоволення певної частини керівництва ОУН(с-д).

По завершенні зборів УГВР Василь Кук, Михайло Степа-няк та Яків Бусел (за даними укладачів «Літопису УПА» на їх боці виступив і Клячківський) 17–18 липня спробували створити свою політструктуру. Декларована мета: «полегшити дії в східних областях України 1944 р.», населення яких «звинувачувало ОУН у зв’язках з німцями», та «залучити самостійницькі елементи українства, які з недовірою ставилися до націоналістичної ідеології».

Заарештований НКВС 25 серпня 1944 р. М. Степаняк свідчив: у результаті загострення суперечностей між керівниками ОУН у грудні 1943 р. його взяли під варту у Львові і відправили до Рівненської області, до Р. Волошина («Горбен-ка»). Саме в цей період Степаняк разом із уже згадуваними членами Центрального проводу ОУН вирішили створити нову організацію, яка б оминала назву «ОУН».

З цією метою поблизу с. Дермань Здолбунівського району Рівненської області у липні 1944 р. Кук («Леміш») як командир УПА-Південь і керівник усіх клітин ОУН на Східній Україні скликав конференцію, в якій узяли участь Степаняк, Бусел, шеф окружної пропаганди «Середа», Я. Дудар («Верес»), командир групи УПА «Богун» П. Олійник («Еней»), шеф штабу з’єднання «Холодний Яр» Є. Басюк («Чорноморець») та ін. (усього 10 осіб), які й ухвалили створити НВРО.

Подробиці цієї події знаходимо у звіті НКВС Хрущову від 20 листопада. «Предметом обговорення конференції (скликаної, за даними чекістів, за ініціативою Василя Кука («Леміша») і в якій взяло участь 10 осіб), — йшлося в тому документі, — було питання про пошуки шляхів виходу з тупика, в якому опинились оунівці у зв’язку із зростанням негативних настроїв стосовно них з боку українського населення. В зв’язку з цим деякі учасники конференції запропонували відкрито відмежуватися від ОУН, оголосивши керівництво Центрального проводу на чолі з Шухевичем винуватцями зв’язку з німцями… вийти

1 ... 49 50 51 ... 68
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський"