Читати книгу - "Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський"

з-під порядкування Центрального проводу, утворивши своє самостійне керівництво. Цю пропозицію на конференції було прийнято і було вирішено назву ОУН змінити та «НВРО», тобто «Народно-Визвольна Революційна Організація» і тим самим відділитися від ОУН, очолюваної Шухевичем… Таким чином, — підсумовують чекісти, — є підстави вважати, що зміна назви «ОУН» на «НВРО» відбулася тільки в Рівненській, Волинській і частково (північна половина, яка не входить до Галіції) Тернопільської області… Дії оунівських керівників в цих областях… є незалежними від керівництва Центрального проводу ОУН, яким керує Шухевич. В цих діях («волиняків») відіграють немалу роль особисті неприязні стосунки між «Лемішем», «Сергієм» і Максимом Рубаном, з одного боку, та Шухевичем, що разом з іншими членами Центрального проводу здійснює керівництво ОУН в Галичині, з іншого. Нарешті — підсумовують енкаведісти, — керівники ОУН галицьких областей (Львівська, Дрогобицька, Станіславівська та частина Тернопільської) вирішили об’єднатися з мельниківцями, відкритими прихильниками співробітництва з німцями»[158].

Наприкінці жовтня — на початку листопада 1944 р. справу було розглянуто на засіданні членів Проводу ОУН. Шухевичу доповіли, що «до часу опрацювання /власного устрою/ взяти устрій ОУН з тою зміною, що покликано до життя і заакцентовано, а Кука обрали «відповідальним за роботу НВРО до часу зв’язання з Проводом ОУН». Згідно із протоколом засідання, остаточне ставлення Шухевича до цієї проблеми звелося ось до чого: «Нам треба проробити приготування до зміни організації, а справу НВРО протак-тувати б не як нову організацію, що мала б прийти на місце ОУН, а як певний тактичний момент і як спробу, і як вона оправдається, то можемо її прийняти, як свою. Вона з членами організації повинна перестати існувати, а /нам треба висунути її кличі… справа НВРО не вирішена Збором ОУН і кожен член НВРО лишається членом ОУН. Всіх членів з’їзду НВРО треба повідомити, що НВРОрозв’язана Головним Проводом Організації»[159].

На цьому діяльність НВРО і завершилась.

РОЗДІЛ VIII

1945 р. УПА й ОУН проти КП(б)У та НКВС.

КП(б)У та НКВС проти УПА, ОУН і цивільного українського населення

Перший день того року став останнім днем останньої німецької наступальної військової операції у II Світовій війні. Спланований особисто Гітлером наступ в Арденуах завершився поразкою.

12 січня Червона Армія розпочинає масований наступ. У лютому окуповує практично всю Польщу, у квітні — Угорщину, Словаччину та Австрію.

У лютому західні союзники СРСР вийшли на лінію Рей-на, США висадилися на японському острові Іводзіма.

4— 11 лютого Сталін, Рузвельт та Черчілл на конференції в Ялті радикально перекроїли увесь простір центральної та східної Європи. Західні союзники зреклися свого союзника — Польщі — та його легітимного уряду, віддали Сталіну всю центральну та східну Європу, а також Югославію. Західний кордон СРСР/ УРСР було встановлено по т. зв. «лінії Керзона», тобто по кордону розділу Польщі між СРСР та Німеччиною 1939 р.

7 березня англо-американські війська форсують Рейн — останню велику водну перешкоду на шляху до Берліна.

16 квітня СРСР розпочинає операцію по оточенню та знищенню Берліна.

7 травня Німеччина капітулює перед західними союзниками. 6—11 травня Червона Армія проводить Празьку операцію та окуповує територію Чехії. 8 травня Німеччина капітулює перед СРСР.

17 липня — 2 серпня. СРСР, США та Велика Британія на останній спільній союзницькій конференції в Потсдамі домовляються про розподіл Німеччини на чотири частини, ліквідацію Прусії та приєднання її до СРСР, окупацію Сталіним японських Курильських островів та південної частини о. Сахалін, а також про вступ Радянського Союзу у війну проти Японії.

6 та 9 серпня. США скидають ядерні бомби на Хіросі-му та Нагасакі. 8 серпня війну проти Японії розпочинає СРСР.

14 серпня. Японія погоджується на безумовну капітуляцію.

2 вересня. Японія підписує акт про безумовну капітуляцію.

20 листопада в Нюрнберзі Велика Британія, СРСР, США та Франція розпочинають судовий процес проти громадян Німеччини — військово-політичного керівництва III Райху.

Як реагувало на ці гігантської історичної ваги події озброєне українське націоналістичне підпілля? Неопуб-ліковані архівні документи УПА, оприлюднені документи німецькі та радянські дозволяють, як видається, скласти адекватне уявлення про те тло, на якому комуністичні окупанти організували системне винищення українського населення.

Для початку процитую документ німецький. 6 січня 1945 р. Верховне командування сухопутними силами відзначило: «Рух спротиву не змалів у грудні, а навпаки — набрав навіть більшого політичного значення». «Коротка мета українського руху, — йдеться у звіті командування Люфтваф-фе, — оборона країни і населення від більшовиків. Подальша мета українського руху — незалежна держава»[160].

В архіві Українського Національного Музею в Чикаго зберігаються оригінальні звіти командирів окремих тактичних відтинків (ТВ) УПА. Зберіг їх для нас відомий колекціонер та меценат УНМ д-р Модест Ріпецький. Читаймо. Підряд. Сторінку за сторінкою.

Уривок зі «Звіту про становище на терені Станіславів-щини: вересень 1945 р.»:

— кожний дільничий — (МДБ — Д. Я.) знає пречудово всіх людей своєї дільниці, котрі ховаються, котрі пішли в УПА чи працюють в терені і т. д., до самотніх людей пишуть листи, щоб вони приходили з повинною;

— немає вже жодного місця, на якому можна перебути більш ніж одну добу,

— наші протидії слабкенькі. Протягом місяця УПА жодного бою з окупантом не провела;

— вплив на населення має тільки залякуюча пропаганда;

— характеризуючи терен на підставі повитого (так в тексті — Д. Я.) звіту, можна уявити його в такому світлі. Вплив ОУН на життя домінуючий, розуміється в кожному терені неоднаково. Народ духом з нами, у всіх справах орієнтується на нас, навіть ті, що пішли з повинною, але більшовики — це надто поважний супротивник, озброєний такою досконалою зброєю, як підступ, провокація, терор тощо.

Уривок зі звіту «Про оцінку внутрішньополітичного становища в Україні (Самбірщина, Устріччина)», 17 жовтня: «Мимо большевицького терору маси дуже прихильно відносяться до укр. визвольного руху. Не великим виїмком будуть хіба села, де процвітає сексотство; зусилля переконати, що війна вже скінчилась і що раз доходить до скріплення режиму,