Читати книгу - "Щастя у спадок, Лія Стейс"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Усмішка враз сповзла з обличчя Соні. Вона ледве видавила з себе:
— А ти що тут робиш?
— Живу, — без зайвої думки ляпнула Катаріна.
У Соні земля з під ніг втікла. Як це — живе? Макс і Катаріна живуть разом? Але ж вона була в нього вчора, не було ніякого натяку на те, що тут живе або хоча б часто буває жінка. А вона тоді Максу навіщо? Для різноманітності? Сюр якийсь. Миска перехилилася і кілька хрустиків впали на підлогу.
— Мам, хрустики падають, — вирвав з думок Соню Михась.
Здається, вони дарма сюди прийшли.
— Пішли, Михасю, — вона взяла малюка за руку та швидким темпом попрямувала до виходу. Хлопчик не розумів, що відбувається, але слухняно дріботів ніжками за мамою.
Катаріна кілька секунд переминалася з ноги на ногу, коли до неї нарешті дійшло, який це все має вигляд.
— Соню, стій, ти не так все зрозуміла, — кинулася вона за нею вслід, та рушник мало не розмотався на бігу. Спускатися у такому вигляді вниз, де вже почав збиратися персонал — верх безумства. Так вона свою репутацію вмить зіпсує. Проте лишати все, як є, не можна.
Вона швидко повернулася до дверей Макса і почала щосили грюкати йому у двері. Максим відкрив не одразу, по його пом'ятому обличчі стало ясно, що він ще спав або тільки-тільки прокинувся. Навіть штани не встиг натягнути, стояв в одних боксерках.
— Ката? — здивувався він, — Ти що тут забула та ще й у такому вигляді? — вмить посерйознішав, — Арсен об'явився?
— Ні. Проте Соня об'явилася!
— Що? — не зрозумів хлопець. — До чого тут Соня?
— До того, що вона приходила сюди з малим!
— Сюди? Де вона? — почав озиратись по сторонах.
— Втікла, щойно мене побачила. Максе, не тупи. Вмикай думалку! — вже мало не кричала Катаріна. — Ти що не сказав їй, що я тимчасово в тебе тут живу?
— Бляха… — хлопець ляснув себе по чолу. — І вона побачила тебе тут в одному рушнику? — здається до нього почав доходити масштаб катастрофи. — Це абзац! Я маю все їй пояснити!
— Ти давно їй мав все розказати! Чого тягнув? — злилася Катаріна.
— Бо бовдур!
Макс поспіхом натягував штани. На виході зі спальні він почув незрозумілий хрускіт та опустив голову вниз. Бути цього не може. Хрустики. Соня приготувала йому хрустики! Господи, який же він придурок. Треба скоріше її знайти. Хоч би ще не було пізно...
Як думаєте, Макс зможе все пояснити? Чи Соня не захоче його слухати?
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щастя у спадок, Лія Стейс», після закриття браузера.
