Читати книгу - "Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss"

– Гаразд. – відповіла дівчина та добавила голосно. – Професор Рейк, ми вважаємо, що ви не ілюзія!

Ми з завмиранням серця дивились на декана та надіялись, що не помилились. Ще секунду Рейк стояв неподвижно, а потім зробив крок до нас та посміхнувся.

– Непогано, – прозвучав голос декана. – але не думав, що мене розкриють швидше за інших професорів. Проте браво, ви добре себе показали.

– Ми справді вгадали? – не вірив Еліот провівши поглядом декана, що попрямував до трибуни. – Арі, ти геній! Не знаю, як ти це зробила, та ми перші! Розумієте, що це означає? Поки в нас найбільший шанс на перемогу в турнірі.

– Рано не радій, – перебила його промову Елла. – ми ще не перемогли.

Дружно присівши на вільні місця, ми спостерігали за іншими командами, всі нервували та не могли визначити справжніх професорів. Та згодом, ще одна група визначилась, та до Рейка приєдналась професорка зіллєваріння. Професорка Дженкінс молода рижоволоса відьма в строгому зеленому платті. Її очі завжди світились добротою до адептів. Я часто думала, що було б, якби я поступила на її факультет. Чи досягла б я більшого? Чи зараз я там, де повинна бути?

– Адепка Ренніс, – до нас підійшов декан, коли всі команди пройшли випробування. – можна вас на хвилину?

– Звісно, сер. – я підвелась зі свого місця та відійшла разом із Рейком убік. – Що ви хотіли?

– Як ви зрозуміли, що я не ілюзія? – серйозно запитав Рейк.

– Не вірите в мої можливості? – посміхнулась я.

– Ви занадто швидко це зрозуміли, – знизив плечима декан. – тому і не вірю. Не розкажете?

– Ваш браслет. – пояснила я. – Як тільки я захотіла від вас відійти, він почав пульсувати. Ніби натякав, що це ви.

– Але ви не до кінця вірили, – нагадав декан.

– Ви нахмурили брови, коли Еліот підійшов, – добавила я. – це переконало мене, що ви справжній.

– Зрозуміло, – коротко відповів Рейк.

– Чому вам не подобається Еліот? – вирішила, нарешті, поставити йому це питання.

– Це важко пояснити, але не здружуйтесь з ним занадто. – серйозно сказав чоловік. – Я йому не довіряю, та й його історію про переїзд неможливо перевірити.

– Я думаю, ви занадто підозрілі. – вирішила заступитись за хлопця. – Еліот не поганий хлопець.

– А ви занадто наївні, – відповів декан. –  постійно хочете бачити тільки хороше в людях. Але деколи у людях погане переважує, не закривайте на це очі. Інакше будете страждати від невиправданих очікувань.

– Звучить надто песимістично, – зауважила я.

– Зате реалістично,  – декан попрямував на вихід із залу, натякаючи про завершення розмови.

– Хвилину уваги, студенти! – ректор вийшла на сцену. – Ви дуже швидко впорались з вашим випробуваннями, тому ми порадились з професорами і вирішили провести останній етап сьогодні. Ми дамо вам трохи часу перепочити, до третього етапу пройдуть лише три команди. Зі списком, як завжди, ознайомитесь на дошці оголошень.

— Чорт, а я вже пообіцяв Ванессі побути з нею після випробування, — засмутився Мел. — Чому вони так люблять все змінювати в останній момент?

— Відколи у вас З Ванессою такі хороші стосунки? — здивувалась Елла. — Можливо, ти вже й про весілля передумав?

— Можливо, й передумав. — загадково відповів хлопець. — Я вам потім все розкажу.

— В тебе ще є час, побути з Ванессою перед випробуванням. — заспокоїв Еліот.

— Ти настільки впевнений, що ми пройдемо? — посміхнулась я. — Мені здається, надто багато команд заслуговують, щоб пройти у фінал.

— А ти сумніваєшся? — запитав хлопець, а тоді беззаперечно сказав. — Я, навіть, думаю, що ми переможемо.

– Надіюсь, твої слова будуть почуті, – хотіла в це вірити Елла.

В фінал пройшла наша група, група цілительського факультету та факультету зіллєваріння. Ректор підмітила, що це підтверджує високий рівень підготовки адептів у різних магічних дисциплінах. Вона зазначила, що кожна команда продемонструвала виняткові навички та стратегічне мислення, що є запорукою успіху у майбутньому.

Ректор підкреслила важливість міждисциплінарної співпраці, наголосивши, що перемога у цьому турнірі - це не лише особистий тріумф кожної команди, але й внесок у загальний розвиток академії. Ми вже зібрались на вуличному полігоні та очікували на початок змагання. Цього разу ми повинні вилікувати поранених солдат, але лікувати їх прямо в симуляції бою. В нас будуть направленні різні заклинання та магія, ми маємо встигати накладати щити, нейтралізувати ворожу магію, змішувати трави, щоб створити ліки та вилікувати хворих. Це випробування вимагало від нас знань з різних предметів, тому ми зразу визначили свої сильні сторони та домовились допомагати один одному.

– Ви це бачили? – пошепки звернулась до нас Елла.

– Ти про що? – не зрозуміла я.

– Наш декан, я бачила, як він в коридорі розмовляв з професоркою Дженкінс. – почала Елла.

– І що? – також не розумів Мел.

– А те, що вони зараз разом сидять на трибуні і, здається, фліртують один з одним, – весело відповіла дівчина. – Наш декан завів собі подругу.