Читати книгу - "Збірка творів"

Входить Фальстаф.

ФАЛЬСТАФ

Годі тобі, господарю, не репетуй. До мене справді щойно приходила гладка стара жінка, то й що з того? Вона вже пішла.

БЕВЗ

Вибачте, сер, то була не брейнфордська ворожка?

ФАЛЬСТАФ

Вона, роззяво. А навіщо вона тобі?

БЕВЗ

Мій господар, пан Нікчем, сер, побачив, що вона йде вулицею, і послав мене спитати в неї, сер, про того Німа, що поцупив у нього ланцюжок, сер, чи то він-таки поцупив його, чи ні.

ФАЛЬСТАФ

Я говорив про це з ворожкою.

БЕВЗ

І що, з вашого дозволу, вона сказала, сер?

ФАЛЬСТАФ

Сказала, що ланцюжок поцупив той самий чоловік, який його й свиснув у пана Нікчема.

БЕВЗ

Ти ба! Шкода, що я сам не встиг побалакати з тією жінкою. Мій господар хотів, щоб я спитав у неї ще про одне.

ФАЛЬСТАФ

Про що? Кажи!

ГОСПОДАР

Ну, розповідай, швидше!

БЕВЗ

Мені наказано не розповідати, а мовчати, сер.

ГОСПОДАР

Якщо будеш мовчати, то гляди, щоб ти не замовк у нас навіки.

БЕВЗ

Та що ви, сер! Тут нічого такого немає. Я тільки мав спитати про панну Пейдж: одружиться мій господар із нею чи не одружиться? Як йому судилось?

ФАЛЬСТАФ

Отак і судилось.

БЕВЗ Як, сер?

ФАЛЬСТАФ

Одружитись або не одружитись. Іди й скажеш йому, що стара мені так наворожила.

БЕВЗ

Отак можна й сказати, сер?

ФАЛЬСТАФ

Певне, що можна, страхопуде. Отак і скажи!

БЕВЗ

Дякую, ваша милосте, піду втішу свого пана. (Виходить)

ГОСПОДАР

Ну й дурисвіт ти, сер Джоне, ну й дурисвіт! А ворожка справді була в тебе?

ФАЛЬСТАФ

Була, господарю, і за один раз навчила мене більше, ніж я навчився за ціле своє життя. І плати не взяла, ще й мені заплатила за науку.

Входить Бардольф.

БАРДОЛЬФ

Ох, лишенько, пане, злодійство! Чисте злодійство.

ГОСПОДАР

Де мої коні? Кажи до пуття, шельмо!

БАРДОЛЬФ

Втекли разом зі злодіями. Тільки-но ми доїхали до Ітона, той шахрай, що позад нього я сидів, скинув мене в ковбаню, а самі вони підострожили коней і зникли, мов три німецькі чорти, три доктори Фаусти!

ГОСПОДАР

Вони поїхали зустрічати герцога, бовдуре! Як ти смієш казати, що вони втекли? Німці — чесні люди!

Входить Еванс.

ЕВАНС

Де гошподар жаїжду?

ГОСПОДАР

Що сталося, велебний отче?

ЕВАНС

Накидайте оком на швоїх гоштей. До мішта приїхав один мій приятель і рожповів мені, що в наших краях об’явилишь якішь троє німчів-жлодіїв, обікрали вшіх гошподарів жаїждів у Ретінжі, Мейтенгеті і Колпруці, жабрали в них коней і гроші. Я бажаю вам добра, тому прийшов попередити ваш. Ви людина рожумна й дотепна, шамі можете хоч кого обдурити, не личить вам бути обдуреному. Прощавайте. (Виходить)

Входить Каюс.

КАЮС

Де господар «Підв’язка»?

ГОСПОДАР

Тут, пане докторе, розгублений і спантеличений.

КАЮС

Я не знаю, чи це правда, але мені казав, що ви готуєтеся з парад зустрічати німецький Герцог. Я давав вам слово честі, що при дворі не чекають ніякий Герцог. Я бажаю вам добра, тому попереджай вас. Бувайте. (Виходить)

ГОСПОДАР

Кричи пробі, негіднику, чуєш! Допоможи мені, рицарю! Я пропав! Біжи, мчи, гукай, клич, мерзотнику! Я пропав!

Господар і Бардольф виходять.

ФАЛЬСТАФ

Про мене, то нехай би весь світ ошукали. Бо мене он не тільки ошукали, а ще й добре помолотили. Коли докотиться до двору, в яку я попав катавасію і як у тій катавасії мене купали й лупцювали, мене засміють, із мене по краплі витоплять усе сало і зроблять із нього рибалкам мастило для чобіт. Їй-богу, дотепники при дворі доти шпигатимуть мене своїми дошкульними, в’їдливими жартами, доки я не зморщуся, мов висушена груша. Ох, не щастить мені відтоді, як я змахлював, граючи в картиі Якби в мене вистачило терпцю помолитись, я б неодмінно покаявся.

Входить Спритлі.

Отакої! Ти від кого прийшла?

СПРИТЛІ

Звісно, від обох.

ФАЛЬСТАФ

Хай одна йде до чорта, а друга до чортової матері! Отам їм обом місце! Через них я витерпів більші муки, ніж може взагалі витримати квола людська натура.

СПРИТЛІ

А вони, гадаєте, не натерпілися? Ще й як! А надто одна з них. Пан Форд так налупцював свою бідолашну дружину, що вона вся в синцях, живого місця на ній не лишив.

ФАЛЬСТАФ

Що ти базікаєш про синці? Аби ти побачила, як мене розмалювали з ніг до голови. В усі барви веселки, та ще й мало не схопили як брейнфордську відьму! Якби я не був такий мастак прикидатись і не вдав, що я звичайна собі стара баба, то сидів би вже у в’язниців колодках, як справжня відьма!

СПРИТЛІ

Сер, дозвольте мені побалакати з вами у вашій кімнаті. Ви почуєте, як ідуть наші справи, і, я певна, будете задоволені. Оцей лист вам також дещо скаже. Ох, бідолахи мої, скільки треба зусиль, щоб звести вас докупи. Видно, котресь із вас чимось прогнівило Господа, що вам так не щастить.

ФАЛЬСТАФ

Ну гаразд, ходімо до моєї кімнати.

Виходять.

Сцена 6

Кімната в заїзді «Підв’язка».

Входять Фентон і господар заїзду.

ГОСПОДАР

Шкода й починати розмову, пане Фентоне. На душі в мене камінь лежить. Хоч би що ви запропонували, я однаково відмовлюсь.

ФЕНТОН

А все ж послухай. І як допоможеш,

Дістанеш золотом на сотню більше,

Ніж варті твої коні, слово честі.

ГОСПОДАР

Ну, добре, кажіть, пане Фентоне, принаймні я вас не зраджу.

ФЕНТОН

Ти, певне, чув від мене вже не раз,

Що я чарівну Анну Пейдж кохаю.

Тепер вона мене обрала також,

Наскільки має волю обирати

Для себе пару. Це ось лист від неї,

Такого змісту, що й тебе здивує.

В нім жарт так тісно переплівся з ділом,

Що нарізно їх просто не збагнути.

Велику роль в тім жарті грає Фальстаф,

Твій пожилець гладкий. Про це з листа

Дізнаєшся. (Показує листа)

Тепер про нашу справу.

Під дубом Терновим вночі сьогодні

Нен зображатиме царицю фей.

Тут сказано в листі чому. В тих шатах

У розпал грища за наказом батька

Вона повинна тихо відійти

І з Нікчемом негайно мчати в Ітон

Вінчатися. Нен згодилась, сердешна,

Та слухай далі. Мати, навпаки,

Ладнає Нен за доктора Каюса.

Він має викрасти її тихцем,

Коли у метушні про них забудуть,

І повезти до церкви, де вікарій

Їх повінчає. Нен, покірну вдавши,

Й на це погодилась. Стривай, не все ще.

На батькове бажання Нен повинна

Вдягтися в біле, щоб не