Читати книгу - "Згадай, Мері Горн"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Так, Діано. Я буду на ранішній нараді і опісля. Поговоримо на роботі.
- Чудово, тоді до зустрічі.
Макс ідповів коротке "бай" і виклик скинувся а музика знову залунала у вухах.
- Ти на вигляд як буряк. - сказав Макс дивлячись на мене з посмішкою.
Я нервово потерла задню частину шиї.
- Я ж типу підслухала вашу розмову.
Макс голосно розсміявся а по моєму тілу пробігли мурахи.
- Якщо інформація про те, що мені за десять сьома дзвонить колега і каже про виконану роботу це справді щось не для лишніх вух, тоді я сильно перепрошую що дав тобі таку можливість.
Я скривилася.
- Колега дівчина.
Макс хмикнув. Ми знову почали бігти.
- Хто вона? - спитала я.
Макс набурмосив брови. Таким він здається ще прекраснішим.
- Хто?
- Та он та дівчина що щойно пройшла повз, - я закотила очі коли він глянув на пробігшу дівчину, - Я про твою колегу котра дзвонила.
- Та...просто колега. Ми разом працюємр над проектом. Діана.
- Твій робочий день іще не почався, чому вона так рано дзвонить.
Я починала відверто обурюватися
- Каміла, що з тобою? Просто колега І до того ж навіщо питаєшся навіщо вона дзвонила якщо все і атк чула. Хоча...стоп. Ти ревнуєш?
Якщо я до цього була червона то зараз напевно ще більше почервоніла.
- Мені жарко. Побігли швидше, на сніданок спізнимося.
Я пришвидшила біг. Думаю, якщо б Макс хотів то наздогнав мене. Але він зробив це тільки перед дверима будинку відкриваючи їх. Я помітила у його очах вогники а на вустах посмішку. Ми зайшли в середину і одразу покрокували на кухню попередньо я зняла з себе куртку.
- Що? - спитала я коли ми сіли за стіл а посмішак і досі була на обличчі Макса.
- Нічого. - відказав він і далі дивно посміхаючись.
Георгій подивився на нас двох і собі почав усміхатися. Макс же цілих десять хвилин не відривав від мене погляду. Я не стрималася і вдарила його під столом ногою.
- Аааааай. - прокривився він і всі моментально звернули на нас погляд.
Я ще ніколи так детально не розглядала листя салату. А решту сніданку пройшло без пригод.
- Каміла, Катя, ви також аукціонери компанії. Не хочете сьогодні поїхати з нами? - спитав Георгій по закінченню сніданку.
- Я тілки тиждень назад там була, - скривилася Катя, - Думаю Камілі буде цікавіше.
Я кинула швидкий погляд на дівчину а тоді зрозуіла що всі дивляться на мене.
- Ну...я в принципі не проти. Тільки переодягнутися потрібно.
- Чудово, тоді я залишуся вдоа а ви з Максом їдьте.
Мої брови злетіли вгору. Цілий день. У компанії Макса. Ну гаразд, принаймні познайомлюся з цією..Діаною. Хоча стоп, здається я її знаю...
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Згадай, Мері Горн», після закриття браузера.