Читати книгу - "Магія без пам'яті , Мiла Морес"

Інші дні тижня я по можливості ігнорувала Рокса, не погоджувалася на прогулянки, але між парами ми спілкувалися так само. Цілуватися ходимо в затишний куточок на нашому поверсі. Ховаємося між дверима аудиторій, обіймаємося, стоїмо там усю перерву, повертаємося обидва на взводі. По дорозі туди й назад мене періодично зупиняють усе з тими самими проханнями про фото, хтось навіть попросив автограф. Смішно, але добре. Мені не шкода.

Рокс кілька разів пропонував втекти з пар до нього додому. Оборонялася, як могла. В основному аргументувала тим, що я на роботі і не можу відлучатися, поки йде навчальний процес, бо будь-якої миті нашому куратору може знадобитися моя допомога. Ну… ніби й не надто прибрехала.

Несподівано підкралася п'ятниця. Весь тиждень я міняла вбрання, переодягаючись у кабінеті викладача, а ось із одягом для вечірки розгубилася. Хотіла надіти ту зелену сукню, яку мені подарували на день народження, але вирішила таки продовжити рекламувати «Алітно», тож обрала бордову сукню трохи нижче колін. Вона красиво відкриває плечі, половина спини гола, груди закриті. Спереду все дуже скромно, а ось відкрита спина вносить пікантність.

Перед виходом на вечір повідомила містеру Нотрилу, що у нього ДЗЛ, а далі в компанії Рокса зайшла до студентського гуртожитку. Нас там уже чекала ціла компанія. Усі однокурсники при параді, дівчата у відвертих сукнях, музика гримить, по залі розносять напої.

Не знала, що тут стільки місця для вечірок. Захід, схоже, у холі. Вдалині видніються двері, що ведуть до окремих кімнат студентів. Жодного нагляду з боку викладачів немає. Навколо лише студенти, причому з різних курсів. Натовп зібрався значний, місцями не проштовхнутися.

Ми з Роксом у центрі уваги. Дівчата оцінюють моє вбрання, хлопці підморгують Роксу, ніби крадькома, але від мене це не сховалося. Навколо весело, але мені в якийсь момент стало нудно. Занадто галасливо, танці якісь незрозумілі, поговорити нормально не можна, доводиться кричати. Перепочити вдалося лише під час повільного танцю.

Я поклала голову на плече Рокса, ми плавно пливемо по колу, переважно тупцюємо на одному місці. Він мене обіймає, погладжує голу спину, від чого в мене мурашки біжать тілом. Все б нічого, але від Рокса вже серйозно несе алкоголем, навіть гидко цілуватися. Він і мені кілька разів пропонував випити, щоб розслабитися, але я відмовилася.

- Ходімо, прогуляємося, - тягне мене за руку із загальної зали.

- Куди?

Швидко перебираю ногами, не вмію ходити на підборах, але на мені саме таке взуття. Я вся при параді. Вечірка як-не-як.

- Тут є одне місце...

Рокс відчинив двері в одну із студентських кімнат, зазирнув усередину, переконався, що всередині нікого немає, пропустив мене вперед.

- Навіщо ми тут?

Ой-йой-йой… щось мені вже недобре… Якось тут порожньо… Людей поблизу не видно. Настороженості додав ще й звук ключа прокрученого в замку.

- Ти хотіла ліжко. Вибирай, - Рокс киває у бік односпальних ліжок. Їх у кімнаті чотири. - Я зайняв праву під вікном, якщо що. Тепер житиму тут. Як тобі?

Рокс не дочекався моєї відповіді, перемістив нас обох на ліжко. Я відразу опинилася в лежачому положенні, він упритул до мене. Цілує мої губи, водить руками по тілу, задирає спідницю. Його ласки приємні, але вся ситуація мене напружує. Він ще й дивний під дією алкоголю. Занадто різкий, грубий. Поцілунки пекучі, що з одного боку приємно, але запах все псує.

Рука Рокса ковзнула під мою спідницю, пройшлася по оголеному стегну, затрималася на його внутрішній стороні, погладила мене поверх трусиків. Я відразу ж почала намокати, хоча все ще мрію втекти, бо мій перший раз повинен бути іншим... Принаймні, мені все бачилося в лілово-романтичних тонах, з любов'ю та взаємними зізнаннями. Рокс пестить мене квапливо, розумію, що розтягувати задоволення він не збирається.

Дивна сукня на мені... Вона легко піддається, навіть сама задирається вгору.

- Рокс, ти п'яний, давай не будемо зараз, - роблю спробу звільнитися, але він міцно тримає мої плечі.

- Лаурі, не ламайся, - вже розстібає штани, моя сукня продовжує зникати, вже оголився живіт, ось-ось справа до грудей дійде.

- О, цікава в тебе сукня, допомагає мені, - каже зі смішком. - Мені подобається.

- Рокс, я не хочу зараз. Ти багато випив, пусти мене, - намагаюся підвестися, але він сильніший за мене, роблю спробу переміститися, але в мене не виходить.

- Тихіше, Лаурі, тихіше, - з цими словами мої трусики поповзли вниз, а шлях до ступнів подолали за допомогою магії і зникли в невідомому напрямку.

- Рокс, я не хочу, - б'ю його в плече.

Він провів пальцями у мене між ніг, розкрив пальцями губки, торкнувся у найчутливішому місці. Мені не сподобався цей дотик. Занадто грубо, жорстко, неприємно. На мою радість, його пальці там надовго не затрималися.

- Хочеш, - каже так, ніби наказує мені захотіти, - Лаурі, ти зовсім волога.

Він лежить на мені, губи торкаються шиї, руки блукають біля грудей, з яких вже повністю сповзла сукня. Бюстгальтер я не надягла, так що мої принади тепер на повітрі, радують наполегливого хлопця. Він по черзі гладить їх, грає пальцями з сосками, що стирчать, стискає їх, викликаючи відгук унизу живота. Не знаю, якою ниткою пов'язані ці дві різні частини тіла, але всі дотики до грудей я відчуваю внизу.