Читати книгу - "Небезпека «Дому на околиці», Агата Крісті"

– Так, – пробурмотіла Фредеріка. – Еге, давайте такою її й пам’ятати – «дивною дівчинкою»… дитиною, що не змогла собі зарадити… Принаймні для мене вона саме нею й залишиться…

Пуаро взяв її руку й галантно поцілував.

А Чарльз Вайз збентежено завовтузився.

– Вкрай неприємний процес вимальовується, – півголосом видобув він. – Гадаю, мені слід забезпечити їй хоч якийсь юридичний захист.

– Не думаю, що в цьому виникне потреба, – м’яко заперечив мій друг. – Бо якщо мої припущення правильні…

І він різко обернувся до Челленджера:

– Ви ж туди засипа́ли товар, адже так – у наручні годиннички?

– Я… я… – затинався моряк, бо не знав, що брехати.

– Тільки не пробуйте обдурити мене. Ваш образ «свого в дошку» хлопця може пошити в дурні Гастінґса, але зі мною такий фокус не пройде. Ви непогано заробляєте на цьому, еге ж – я про торгівлю наркотиками – разом зі своїм дядечком із Гарлі-стріт.

– Мсьє Пуаро!

Челленджер звівся на ноги.

А мій приземкуватий друг спокійно поглядав на нього знизу вгору.

– Саме ви – той послужливий «приятель». Заперечуйте скільки завгодно. Але я раджу вам – коли не хочете, щоб ці факти стали надбанням поліції, – щезнути.

Старпому, на мій превеликий подив, не треба було двічі повторювати. Він блискавично вилетів із кімнати, а я, роззявивши рота, провів його поглядом.

Пуаро розсміявся.

– Казав же я вам, mon ami: ваші інстинкти завжди помиляються. C’est épatant![137]

– Тож кокаїн був у наручному годинничку… – почав я.

– Саме так, і ось чому там, у клініці, він дуже до речі виявився в мадемуазель із собою. А далі, витративши свій запас на «начинку» цукерок, вона щойно попросила в мадам її власний – наповнений.

– Ви про те, що їй без нього жити несила?

– Non, non[138]. Мадемуазель Нік – не наркоманка. Інколи «бавиться», але на тому й усе. Проте сьогодні він їй знадобився з іншою метою. Цього разу вона прийме максимальну дозу.

– Ви хочете сказати… – охнув я.

– Так буде найкраще. Приємніше, ніж від мотузки на шибениці. Але тс-с! Нам не слід говорити такого у присутності мсьє Вайза: він бо всім серцем за закон і порядок. Офіційно я нічого не знаю. І що там у тому годинничку – це просто мій здогад, не більше.

– Ваші здогади завжди правильні, мсьє Пуаро, – зауважила місіс Райс.

– Час мені йти, – сказав Чарльз Вайз і з міною холодного несхвалення залишив вітальню.

Мій друг переводив погляд із Фредеріки на Лазаруса.

– А ви збираєтесь одружитися, еге ж?

– І то якнайшвидше.

– Я, власне, мсьє Пуаро, не така наркоманка, як ви собі думаєте. І збила дозу до сущої дещиці. А тепер, гадаю… коли попереду щастя… мені той годинничок більше не знадобиться.

– Сподіваюся, воно у вас буде, мадам, – лагідно відказав той. – Чимало ви натерпілися горя. Але, попри всі перенесені муки, у вашому серці і досі є місце прощенню…

– Я нагляну за нею, – запевнив Лазарус. – Мій бізнес переживає ненайкращі часи, але, гадаю, прорвемося. Ну а коли не вийде… Фредеріка ладна бути бідною… але зі мною.

А та, всміхнувшись, кивнула.

– Пізно вже, – сказав Пуаро, поглянувши на годинник.

Усі підвелися.

– Дивний ми з вами вечір провели… і в дивному будинку, – повів далі мій друг. – Гадаю, і справді, за словами Еллен, «у недоброму»…

Тут він звів очі на портрет старого сера Ніколаса.

І раптом, узявши антиквара під руку, відвів його осторонь.

– Пардон, мсьє, але з усіх моїх запитань одне і досі залишається без відповіді. Скажіть, що спонукало вас пропонували п’ятдесят фунтів за це полотно? Мені було б дуже цікаво дізнатися… Ви ж розумієте: я не люблю, коли хоч щось залишається нез’ясованим.

Хвилину-другу Лазарус мовчки дивився на нього. А відтак на непроникному обличчі торгівця з’явилася усмішка.

– Бачите, мсьє Пуаро, я баришник.

– Не маю жодного сумніву.

– Ціна цій мазанині – двадцять фунтів і ні пенні більше. Я знав, що, запропонувавши Нік п’ятдесят, одразу спонукаю її запідозрити недоплату й оцінити портрет деінде. І тоді з’ясувалося б, що я давав куди більше. Тож наступного разу – запропонуй я купити яку-небудь картину – вона не стала б звертатися до оцінника.

– Так – і що ж?

– Он те полотно, на дальній стіні, варте принаймні п’яти тисяч фунтів, – сухо пояснив антиквар.

– А! – глибоко зітхнув Пуаро. І щасливо додав: – Ось тепер я дізнався про все.

Примітки

1

Друже мій (фр.). – Тут і далі прим. перекл.

2

Ну й от (фр.).

3

Заспокойтеся (фр.).

4

Тут: ох, далебі (фр.).

5

Let sleeping dogs lie – «нехай пси, що сплять, лежать собі» (пор. укр. не буди лихо, доки спить тихо).

6

Bee in one’s bonnet – (досл.) «бджола в чіпці», «безглузда примха, пунктик, “заскок”» (пор. укр. муха в носі або таргани в голові).

7

Тут… тут… тут… і тут (фр.).

8

Симпатія (фр.).

9

Іще не час. Мене це забавляє (фр.).

10

Молодість, молодість (фр.).

11

Дорогий мій (фр.).

12

Звісно (фр.).

13

Невдача (фр.).

14

Тут: присягаюся честю (фр.).

15

Онде вони (фр.).

16

Готово (фр.).

17

Jumpy as a cat – «нервовий (досл. тж. «стрибучий»), як кіт», англійський усталений вислів.

18

Тут: ну й от (фр.).

19

Та скажіть же (фр.).

20

У битві при Гастінґсі нормандське військо Вільгельма Завойовника розбило армію англо-саксонського короля Гарольда II, унаслідок чого володіння останнього перейшли під контроль переможця.

21

Грім і блискавка! (фр.).

22

Old Nick (англ.) – евфемізм на позначення чорта (пор. укр.