Читати книгу - "Тінь над Дніпром, Наташа Голуб"

В ім’я, яке з’явилось на екрані, спершу ніхто не повірив. Але з кожною новою сторінкою звіту, кожним новим записом, кожним зашифрованим листом усе ставало очевидним. За системою стояла не просто людина — стояв архітектор. Той, хто створив схему, який вмів бути всюди і ніде одночасно.

— Це… він? — промовила вона, не вірячи побаченому. — Але ж він офіційно зник кілька років тому.

— Не зник, — мовила дівчина з флешкою. — Просто сховався. І весь цей час стежив за нами. За всіма.

В кімнаті запанувала напружена тиша. Роман зціпив кулаки. Йому доводилось чути про цього "невидимого" раніше, та всі вважали це міфом. Хтось казав, що це вигадка, інші — що він уже мертвий. Але ні. Він був живий. І він готувався до чогось масштабного.

— Якщо ми зачепили його, — промовив Роман, — він не залишить це просто так. Він змусить нас вийти на світло. І зробить це швидко.

— Тому ми маємо діяти першими, — відповіла вона, стискаючи в руці копію отриманого файла. — Потрібно знайти його. І змусити вийти з тіні.

У той самий час, в офісі, що знаходився високо над містом, чоловік у темному костюмі спокійно спостерігав за тим, як миготять рядки коду на великому екрані. Його обличчя було незворушним, а руки — спокійними. Він уже знав: його ім’я побачили. Він дозволив цьому статись.

— Вони наблизились, — тихо сказав він, звертаючись до мовчазної кімнати. — Час перевірити, чи готові вони перейти останній рівень.

Він натиснув кілька клавіш, і на екрані з’явилася нова програма. Назва була простою — "Очищення".

У підземному центрі команда готувалась до нової місії. Вони мали лише одну ціль — знайти того, хто стоїть за всім. Але вони ще не знали: їх шукають теж. І тепер гра стала особистою.