Читати книгу - "Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба"

«Мала Скіфія» у Криму, цілком природно, була тісно пов'язана з античними центрами Криму. Більш яскраво це засвідчено всім комплексом джерел для Херсонеса, набагато менше — для Боспору. У історичній долі Кримського пізньоскіфського царства значну роль відіграли зіткнення з Понтійським царством Мітридата і пізніше — Римом. У Криму помітні дещо значніші сарматські впливи.

Коло джерел, що характеризують «Малу Скіфії» в Криму, набагато ширше, ніж відповідне щодо нижньодніпровської. Це дає можливість з’ясувати основні моменти політичної історії першої, встановити певну ієрархію міських центрів, серед яких вирізнялась столиця — Неаполь Скіфський, та ін. На противагу цьому, лише щодо одного з низки нижньодніпровських городищ можна говорити про наявність у ньому рис, які суттєво вирізняють його серед інших синхронних пам'яток. Йдеться про Червономаяцьке городище. Його розвинута фортифікаційна система не має рівної серед поселень Північного Причорномор'я. Тому, якщо на Нижньому Дніпрі існувало якесь об’єднання, то на роль його центру могло претендувати лише це городище.

«Мала Скіфія» на Нижньому Дніпрі

У П ст. до н. е. на невеликому відрізку Нижнього Подніпров’я — від городища біля с. Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області до городища Любимівка Каховського району Херсонської області на лівому березі Дніпра та від городища біля с. Гаврилівна Нововоронцовського району до поселення біля с. Львово Каховського району Херсонської області на правому березі Дніпра виникає неширока смуга осілості, відома під назвою «Мала Скіфія» на Нижньому Дніпрі. На сьогодні відомо 15 городищ і 3 безкурганні могильники. Ці городища виникли майже через століття після загибелі Великої Скіфії. Порівняння поселень IV ст. до н. е. та городищ II ст. н. е. дало змогу зробити висновок про те, що між ними зв'язку не було. Тобто, у II ст. до н. е. в Нижньому Подніпров’ї фіксується об’єднання зі сталим землеробсько-скотарським господарством — те, що називають стаціонарною осілістю, якої у середовищі скіфів-кочовиків не було. Єдина нитка, що нібито пов'язує ці пам'ятки, — деякі види ліпного посуду.

Однією з особливостей матеріальної культури «пізньоскіфських» городищ Нижнього Подніпров'я є їхня еллінізація. Вона виявляється не лише у пануванні гончарної грецької столової та кухонної кераміки і тари, а й у структурі поселень (наявність акрополя і передмістя), в плануванні акрополя, кам'яному будівництві, яке не було відоме скіфам.

Городища-фортеці, якими є пізньоскіфські пам'ятки, скіфи не будували ніколи. Степові кочовики не знали кам'яних оборонних споруд. Система фортифікації нижньодніпровських городищ — цілком відповідає античним традиціям.

Поховальний обряд, відомий за матеріалами Миколаївського, Золотобалківського та Червономаяцького могильників, демонструє багато варварських рис. Але в головному — у влаштуванні безкурганних могильників — вони знову ж таки відрізняються від скіфських поховальних пам'яток.

Наведені аргументи свідчать на користь гіпотези В. І. Гошкевича, який вбачав у мешканцях городищ Нижнього Дніпра переселенців-ольвіополітів, які з'явились тут після гетської навали[438]. Справді, Ольвія у II ст. до н. е. переживала далеко не кращі часи, і природно те, що частина її мешканців спробувала скористатися добре відомим їй шляхом по Дніпру, дійшла до порогів і закріпилась у добре схованих плавнями та кам'яними стінами городищах-фортецях. Таким чином, у II ст. до н. е. в Нижньому Подніпров'ї сформувався своєрідний «варварський» варіант античної культури.

Вважаючи, що основою економічного, політичного й культурного об’єднання у Нижньому Подніпров'ї була антична цивілізація, не слід відкидати факту наявності іноетнічного елементу серед населення цього регіону. Без сумніву, якась частина етнічних скіфів проживала у цих городищах. Можливо, разом з переселенцями з Ольвії у Подніпров'ї з’являються фракійці чи кельти. З цим етносом пов’язана група лощеної кераміки з рельєфним орнаментом, яка складає в матеріалах поселень досить значну частину[439]. На зв'язки з сарматами вказують могили з підбоями та прості ґрунтові ями нижньодніпровських могильників[440]. На дещо пізнішому етапі існування «Малої Скіфії» на Дніпрі простежуються деякі зв’язки з черняхівськими старожитностями[441].

Економічною основою цього об’єднання було скотарство та землеробство. Скотарі II ст. до н. е. втратили ті родючі угіддя, якими володіли скіфи IV ст. до н. е. на Нижньому Дніпрі. Невеликі плавневі смуги, які прилягають до високого правого берега Дніпра, могли прогодувати невеликі стада. А оскільки Степ був вже зайнятий сарматами, кочувати на великі відстані люди не могли й обмежувались плавневими пасовищами. Тому скотарство у II ст. до н. е. набуває відгінної чи навіть присадибної форми.

З часом збільшується значення землеробства, зокрема, вирощуванням пшениць різних видів. Змінюється й організація землеробського господарства — воно зосереджується у передмістях городищ, де розташовуються віддалені одна від одної садиби з житловими та господарськими будовами; до садиб прилягали невеликі засіяні ділянки. А весь масив передмістя оточувався невисоким земляним валом, який скоріше був межею, а не лінією оборони. В усякому разі він не зміг захистити мешканців передмістя Аннівського городища від нападу сарматів. На городищі простежено два шари пожеж, знайдено сарматські стріли, тоді як до акрополя нападаючі не вдерлися.

Крім землеробства та скотарства на городищах були розвинуті промисли — рибальство, збирання рослин та черепашок, мисливство. Причому склад кісткових матеріалів городищ свідчить про те, що у їжу вживали диких тварин. Ремісничі вироби надходили в основному з Ольвії та інших античних центрів. Вражає порівняно невелика кількість ліпного посуду та інших суто скіфських речей.

Поліетнічність населення Нижнього Подніпров'я у II ст. до н. е. — II ст. н. е. спричинилася до синкретизму «пізньоскіфської» культури. Ця особливість яскраво проявилась у релігії. У віруваннях мешканців нижньодніпровських городищ чільне місце займають землеробські культи. На це вказують знахідки предметів, пов'язаних із землеробською магією: ритуальні хлібці з відбитками зерна, жіночі статуетки тощо. Одна з особливостей «пізньоскіфських» пам’яток — знахідки біля вогнищ «коників» — брусків з грубої глини з голівками коней чи баранів на кінцях, які свідчать про шанування домашнього вогнища. Таким чином, у релігійних віруваннях мешканців Нижнього Подніпров’я в пізньоскіфський час відбулося змішування духовних надбань і греків, і скіфів, і фракійців.

Але найпотужніший шар духовної культури все ж таки був античним. Він охоплював не тільки релігію і світогляд. Ним просякнута вся побутова культура (кухонне та столове начиння, асортимент продуктів, що вживались). Без сумніву, антична, щоправда, дещо спрощена, організація садиби, її планування.

На городищах Нижнього Подніпров'я з'являються твори античного мистецтва. Тут знайдено мармурову голову Геракла, теракотові статуетки.

Нижньодніпровські городища II ст. до н. е. —II ст. н. е. існують як частина об'єднання племен і відіграють роль добре укріпленого кордону. Найімовірніше, це був східний кордон ольвійських земель. Кордон, який стримував одну за одною навали сарматів