Читати книгу - "Відьомські війни"

вже 26. Вона шикарно виглядає. Тому споживаючи страву, чоловіки насолоджуються виглядом привабливої жінки, вони могли відпустити декілька масних жартів та компліментів у бік робітниць закладу. Ніхто не відреагує занадто суворо. Не заборонить їм відвідувати заклад. Кав’ярня навпаки зберігає певну атмосферу, тому подібна поведінка у закладі, де відвідувачі приходять з дітьми, неприпустима.

Я направилась у цей заклад попоїсти та позбутись гнітючих думок. Замінити їх на інші. В цьому кафе окрім напівфабрикатів є одна страва, що готують власноруч, саме вона і тримає заклад відчиненим не тільки для одиноких чоловіків. Млинці з різним начинками. Справжня смакота, скаже будь-який відвідувач закладу.

Замовляю порцію млинців та чашку кави з молоком. Юна офіціантка моїх років, тремтячими руками записує замовлення у блокнот. Її хвилювання пояснюється масним та недолугим жартом від чоловіка років 40, що сидить за сусіднім столиком. Він голосно регоче з друзями (ще двоє чоловіків того ж віку). Я надто сердита, ще й в образі літньої жінки. Спочатку я невдоволено поглянула у їх бік. Нуль реакції, присоромити цих людей важче, ніж здається на перший погляд. Що їм погляд якоїсь старої. Добре подумала я, застосую магію. Подумки я промовляю закляття, концентруючись на цих трьох. Воно змушує їх забратись із закладу. Зі сторони виглядає, ніби вони присоромлено зникли під моїм спопеляючим поглядом.

Юна офіціантка зраділа, що вони покинули заклад і радісно поглянула на мене. Наївна і справді повірила, що на тих трьох може подіяти невдоволений погляд старої жінки.

Замовляю гору млинців. Клиновий сироп до смаку пані Кемс, та я віддаю перевагу шоколадно-горіховій пасті. Замовляю також запашну каву. Так сказано в меню. Насправді кава нічим не примітна, звичайна розчинна. В порівнянні з кав’ярнею набагато гірша. От млинці дійсно смачні. Навіть шоколадно-горіхова паста в цьому закладі смакує непогано. Попоївши, маю звільнитись від присмаку гіркоти. Кава була надто вже несмачна. Меню містить дуже багато алкогольних напоїв, є мінеральна вода у пляшці. Напевно замовлю мінералку. Офіціантка метушиться довкола мене. Потрібно залишити їй непогані чайові.

Дивно в кафе поменшало відвідувачів. За якісь лічені хвилини кількість їх стрімко зменшилась. Моя енергетика не може на них діяти подібним чином. Я застосувала магію тільки проти тих гидких типів. Відволікаюсь від сніданку та починаю розуміти, що на відвідувачів подіяла чиясь енергетика. Знайома, потужна, рівна. Нейтан не залишає у спокої пані Кемс, точніше мене. Я поклала на стіл гроші для сплати рахунку та чайові. Двері відчинились, вся зала наповнилась потужною енергетикою темної магії. Я зрозуміла навіщо, офіціантки швиденько покинули прибирати столики та сховались за дверима, які ведуть до кухні.

Нейтан підійшов до мого столика, сівши на червоний диван, він подивився на мене, очікуючи якоїсь миттєвої реакції. Я мовчки дивилась у відповідь.

— Думаю, настав час показати справжнє обличчя.

Думаю він правий, Нейтан викрив мене. Тому неохоче позбуваюсь захисного образу. Для початку, я подумки закрила жалюзі на вікнах. Ніхто ззовні не повинен помітити. Заплющую очі та концентруюсь на магії. Простір біля мого столику заповнюється яскравим світлом. Образ старої 70 річної жінки зникає. З’являється Меган, у чорних штанах та коричневій в клітинку блузі. З довгим прямим волоссям.

Нейтан дивиться поглядом сповненим болі та полегшення. Його очі недовірливо оцінюють особу, що знаходиться поряд.

— Я думав, що з’їхав з глузду, приймаючи бажане за реальність.

Мені нічого було відповісти. Тож я мовчки продовжила дивитись на нього.

— Кожного разу мене наче магнітом тягнуло до пані Кемс. Спочатку я знаходив розраду в наших односторонніх розмовах. Декілька слів від неї — нормальним спілкування особливо назвати важко.

Він видихнув, продовжив дивитись не вірячи власним очам.

— Вона могла розділити моє горе. Всі в місті добре знають, про загибель її нареченого. Потім слабка надія забриніла всередині. Божевільна думка, адже я почав відчувати поряд з пані Кемс тебе. Закляття на книзі направлене проти білої магії дало підставу, щоб я припинив вважати себе божевільним.

Я сиділа мовчки. Не знаю, що відповісти. Так я приховувала від усіх, що жива. Збиралась продовжувати це робити поки не знайду реліквію. Реліквія знайдена, тому моє викриття дійсно вчасне.

Ми сиділи мовчки у порожньому приміщенні. Ніхто з відвідувачів не міг з’явитись і порушити безмовність між нами. Я відчувала, що Нейта переповнюють численні запитання. Наприклад одне з них, на яке в мене не має відповіді. Я померла, та ось сиджу жива перед ним. Яким чином я вижила?

Він порушив тишу першим, бажаючи дійсно пересвідчитись що говорить з живою людиною, а не примарою.

— Закляття образу — сильна магія, — знітився Нейт.

— Так, я використала декілька разів, десятків разів закляття образу.

Побачила широку посмішку на його обличчі. Мій голос доводив, що я жива, і не є витвором хворої уяви. Він не з’їхав з глузду, я дійсно жива.

— Цікаво кого саме ти наслідувала, окрім пані Кемс?

— Сесилію, Майкла Треаса та Клер, — на останньому імені я запнулась, не бажаючи вимовити його.

— Коли саме? — зберігав спокій, хоча на обличчі почало проявлятись занепокоєння. Нахмурені брови, стиснута міцно щелепа, напруження грало на м’язах рук.

— В маєтку, то була не Клер, а я.

Запала тиша. Я мовчала, очікувала реакції. Він перепитав: то була ти?

Я повільно кивнула, здогадуючись чим засмутила його. Пригадую подробиці нашої розмови, ритуал Густа жижа, плани щодо самогубства та вбивства Клер.

Наступні слова, від Нейтана прозвучали з величезним звинуваченням, докором.

— Меган, ти знала, що я збирався зробити. Знала як я страждав, але нічого не вдіяла, продовжила ховатись за закляттям образу.

Це був потужний докір в мій бік. Справедливий дуже, та я не відчувала провини за переховування від усіх, за те що все місто подумало ніби я мертва.

— Знала, — тихо відповіла я, — та сховатись було найкращим моїм рішенням.

Нейт відмовлявся вірити почутому. Я здавалась йому ницою, егоїстичною, можливо і так, не має значення.

Він засуджуючи хитнув головою.

Я розсердилась, знаю що моє рішення не праве, та хто підкаже як правильно вчинити за даних обставин.

— Я померла Нейтан. Справді померла. Зілля Кейт подіяло на мене, — майже кричала я, намагаючись донести болісну правду до нього. — Не знаю яким чином, після мого вбивства я повернулась у власне тіло…то були найстрашніші години мого існування. Тому ти не можеш мене осуджувати за рішення сховатись. Я нікому не сказала, що жива навіть Алексу. — Відчуваю, що дарма сказала ім’я ватажка банди. Хлопця, який подобається мені. Цей юнак закоханий в мене. Я занадто заклопотана пошуком реліквії не відкрилась йому, що жива. Ніхто в місті