Читати книгу - "Стів Джобс"

Вони вдарили по руках — і, за словами Гартмута, що не вирізнялися особливою скромністю, «цей потиск рук започаткував одне з найбільш вирішальних спів-робітництв в історії промислового дизайну»3. Фірма Еслінґера відкрилася в Пало-Альто всередині 1983 року на основі щорічного контракту з Apple на суму 1,2 мільйона доларів — і з того часу кожен продукт, який випускався в Apple, носив на собі гордий підпис: «Розроблено в Каліфорнії».

Від свого батька Джобс перейняв думку, що ознака справжньої майстерності полягає в тому, щоби навіть приховані деталі робити красивими. Одне з найбільш екстремальних - і ефектних — утілень цієї філософії проявилося, коли Стів ретельно перевіряв друковану плату, де мали бути мікросхеми й інші компоненти. Ця плата розміщалася глибоко всередині Macintosh. Жоден покупець ніколи б її не побачив, але Джобс почав критикувати її з естетичної точки зору.

— Ця частинка справді симпатична, — сказав він. — Але подивіться на мікросхеми пам’яті. Вони потворні. Лінії проходять надто близько одна до одної.

Один із нових інженерів перебив його й запитав, чому це має якесь значення.

— Єдине, що важить, - наскільки добре це працює. Ніхто не побачить друкованої плати.

Джобс зреагував у своєму стилі.

— Я хочу, щоби вона була настільки прекрасною, наскільки те можливо, навіть якщо вона розташована всередині коробки. Великий різьбяр не буде використовувати брудне дерево для задньої стінки шафи, навіть попри те, що цього ніхто не побачить.

у своєму інтерв’ю — через декілька років після того, як Macintosh вийшов на ринок, — Джобс знову нагадав про цей урок, який дав йому батько:

- Якщо ви різьбяр і працюєте над створенням чарівного комоду, то не використовуватимете шматок фанери на задню спинку, навіть попри те, що вона впиратиметься в стіну й ніхто її ніколи не бачитиме. Ви знатимете, що вона там є, тож використаєте прекрасний шматок дерева для тієї задньої стінки. Для того щоби добре спати вночі, потрібно, щоби якість і естетичний підхід були в усьому.

Від Майка Маркули Стів дізнався про важливість упаковки та презентації. Люди судять про книжку за ії обкладинкою, тож для коробки, у якій продавався Macintosh, Джобс вибрав повноколір-ний дизайн і постійно намагався його покращити.

— Він змушував хлопців переробляти його по п’ятдесят разів, -пригадував Ален Росман — член колективу проекту Macintosh, який одружився із Джоаною Гофман. — Цю упаковку мали викинути на смітник одразу, тільки-но покупці її відкриють, однак її зовнішній вигляд мав для нього надзвичайно важливе значення.

На думку Росмана, це показувало відсутність балансу; гроші витрачалися на дорогу упаковку в той час, коли вони намагалися зекономити на мікросхемах пам’яті. Але для Джобса було важливо, щоби кожна деталь робила Macintosh дивовижним.

Коли вони, зрештою, визначилися з дизайном, Джобс зібрав команду проекту Macintosh для наступної церемонії.

— Справжні митці підписують свої витвори, - сказав він.

Тож Стів узяв листок креслярського паперу й маркер і попросив кожного написати своє ім’я. Підписи були вигравірувані всередині кожного Macintosh. Ніхто ніколи не побачить їх, але члени того колективу знали, що їхні підписи були всередині, точно так само, як вони знали, що друкована плата була виконана настільки елегантно, наскільки це можливо. Джобс кожного викликав по імені. Першим вийшов Барел Сміт. Джобс дочекався, поки остання людина із сорока п’яти підпишеться, тоді знайшов місце якраз посередині й написав своє ім’я маленькими літерами дуже красивим почерком. Затим, піднявши келих шампанського, з вдячністю виголосив тост усім працівникам.

- Такими митями він показував нам, що те, що ми робимо, називається мистецтвом, — сказав Еткінсон.

СТВОРЕННЯ КОМП’ЮТЕРА МА CINTOSH

Подорож — це нагорода

Змагання

Коли /5Мвипустила персональний комп’ютер в серпні 1981 року, Джобс і його команда були змушені купити його та розібрати, їхнім висновком стало: машина відстійна. Кріс Еспіноза назвав цю спробу «половинчастою та банальною», і це скидалося на правду. Машина мала старомодні командні лінії і не підтримувала графічні дисплеї з побітовим відображенням. Apple перетворився на са-мовпевнену організацію. Там не усвідомлювали, шо керівництво серйозних технологічних компаній почуватиметься комфортніше, купуючи у визнаної компанії, як IBM, а не в тієї, яка носить назву фрукта. БІШІ Ґейтс був присутнім на зборах у Apple, коли IBM проголосила про випуск персонального комп’ютера.

— Здавалося, шо їм байдуже, — згадував він. — Лише за рік вони зрозумиїи, що трапилося насправді.

Підтримуючи свою нахабну впевненість, Apple викупила розвороту Wall Street Journal із заголовком «Ласкаво просимо, IBM. Абсолютно серйозно». Такою була реклама дводенного комп’ютерного турніру між палкою і бунтівною Apple та установою Іоліафом IBM. Це відволікало увагу від таких компаній, як Commodore, Tandy й Osborne, які були такими ж успішними, як і Apple.

Протягом своєї кар’єри Джобсу подобалося бачити себе розумним повстанцем, який виступав проти зла імперії, воїном Джеда-єм чи буддистським самураєм, що бореться проти темних сил. IBM стала хорошим супротивником. Джобс розумно прорекламував турнір не лише як бізнес-змагання, але і як духовну боротьбу.

— Якщо з якоїсь причини ми зробимо величезну помилку і IBM виграє, у мене особисто складеться враження, що ми зануримося у комп’ютерну доісторичну еру на років із двадцять, — сказав він під час інтерв’ю. - Тільки-но ZSAf починає контролювати ринкову ситуацію, вони практично завжди перестають упроваджувати інновації.

Навіть за ЗО років після того випадку, згадуючи про те змагання, Джобс називав його хрестовим походом; «/SAf практично була гіршою версією Microsoft. Вони не виступали силою, яка втілювала інновації, а були силою зла. Вони зовсім не відрізнялися від AT&T, Microsoftча Google».

На жаль для Apple, Джобс означив ще одного конкурента для свого Macintosh: Lisa, яка була власністю компанії. Частково це можна пояснити з психологічної точки зору. Його витіснили з тієї команди, і тепер він хотів їх перемогти. Він також хотів, щоби здорове суперництво мотивувало учасників. Тому він заклався з Джоном Каучем на п’ять тисяч доларів, що Macintosh пережене Lisa. От тільки суперництво стало нездоровим. Джобс часто позиціонував свою команду інженерів як крутих юнаків на противагу працьовитим інженерам HP, котрі розробляли Lisa.

Суттєвішим було те, що Джобс відійшов від плану Джефа Раскіна щодо створення недорогого портативного приладу і задумав Macintosh як стаціонарну машину з графічним інтерфейсом. Так, комп’ютер став зменшеною версією Lisa, яка, найімовірніше, пережене Гі на ринку.

Лері Теслер, який керував прикладним програмним забезпеченням,