Читати книгу - "Відьми, жерці та інші неприємності, Шаграй Наталія"

-  Як ти умієш сказати, що тобі багатовимірно байдуже…

- Єгорчику, моральні цінності, поняття доволі гнучке, - лагідно усміхнулася я.

- Іноді мене лякає те, що у нас є спільні гени, - буркнув той.

- А ти будь хоробрим і стійко сприймай ту інформацію.

- Ага! – похмуро обвів він мене поглядом.

Отак постраждавши на мої нерви він ще раз мазнув невдоволеним поглядом мене й підозрілим поглядом мажорчика й подався додому. Люблю родичів.

   Тільки вмостилася з книгою в руках, як до мене придибав Еміль. Скромно постояв у дверях, посопів спостерігаючи за мною. Підняла голову, оглянула його затяганий вигляд й погляд сповнений бентеги. Щасливчиком він не вигляда, це факт.

- Що ти робиш? – зустрівшись зі мною поглядом заломив він брову.

- Шукаю інформацію. Вивчаю традиції та обряди народів, що населяли територію України.

- А я тобі можу допомогти?

Мажорчик перекотився з носка на п’ятки. Я зважила його нудіння. Прикинула, як на його тендітну психіку справить враження про ритуали на основі канібалізму й вирішила, що від вивчення своєї історії гірше ще нікому не ставало.

- Можеш приєднатися, - повела я головою вказуючи на диван.

Він так поважно доніс своє тільце й всівся на диван. Простягнула йому книжку.

- Читаєш й робиш закладки на обрядах, традиціях, релігії.

На книжку в руках він дивився, як на нове одкровення.

- Трохи не гугл, за ключовими словами пошук не здійснюється, тому читай.

- Ясно! А якщо я щось цінне пропущу? – занепокоївся він.

- А ти інформацію, окрім TikTok й інших соц.мереж, умієш отримувати?

- Умію, - обурився він. – Я не тупий.

- Супер! Тоді працюй. А то кажуть, що геніальність має межі, а тупість – ні.

Мажорчик навіть рот відрив вивалити свою незгоду з моєю тезою, щоб через секунду його закрити, відкрити книгу й вдати, що він весь захоплений процесом читання. Ще хвилину погляділа на цього захопленого хлопчака й повернулася до свого чтива.

   Релігійні уявлення Трипільців були доволі розвинені. В кожному будинку були святилища – глиняні підвищення та фігурки, що зображували людей. Вони вірили у потойбічне життя, в духів-покровителів та різних богів. Найголовнішою була Богиня родючості. Велике значення надавалося захисту родини та продовженню роду. А от про близнюків була доволі суперечлива інформація, за однією з версій їх відносили мало не до божеств, за іншою одного з близнюків приносили в жертву. Перевела погляд на Еміля.

- А ти старший близнюк чи молодший?

Тріпнувся він на моє питання.

- Молодший. Єлисей народився на 7 хвилини раніше.

- Зрозуміло.

- А навіщо тобі?

- Та просто цікаве бачення було у людей до близнюків.

- Яке? – загорілася цікавість в його погляді.

- У давніх цивілізацій існували різні ставлення до близнюків, від думки, що двоє діток замість одного, то знак божественного благоговіння, до того, що це майже прокляття.

- Ясно. Нас завжди плутали, - стиха пробурмотів він. – Лис, він завжди був таким відривним, нічого не боявся. Завжди щось вигадував, - його голос впав до арктичної пустощі. – Я так за ним сумую. Чого він? Краще це б я був.

- Еміль, не городи зайвого, - скривилася я, бо ще тільки шмарклі хлопцю не витирала. – В житті людини трапляється різне. Події змінюються й іноді чергуються, деякі з них приносять радість, а деякі-горе.

  Від моїх слів він зіщулився, опустив погляд й вдав, що йому щось вкрай цікаво у мене на підлозі. І моє внутрішнє незадоволення від душі зацідило мені потиличника. Ай! Та ЗА ЩО? З ніжними та порцеляновими я й поводитися не вмію… Ну ми ж так гарно мовчали, тільки сторінками шаруділи, ніт, треба поговорити…

  Й від душі поплювавшись на все я погасила той внутрішній бунт й повернулася до читання одного цікавого ритуалу. Існувало припущення, що в одному з племен проводили ритуальне вбивство старшого близнюка, наче в такий спосіб передавали силу роду, а з ним і здоров’я і могутність іншій людині. Інформації про це було вкрай мало, але коли врахувати тягу до ритуальних вбивств, то цілком ймовірно, що й було таке зовсім не на користь богів, а на користь конкретної людини.   

  М-дя, жодна мишка не вигадала мишоловки, зате людина винайшла масу способів й навіть якийсь божественний сенс тим вбивствам знайшла. Це все було цікаво, але не те…мені потрібна була інформація про шаманів, бо саме ці, вважалося, що володіли надприродними здібностями й могли пророкувати, передбачати та вселятися в інших людей або тварин. Чисто теоретично я припускала, що уві сні зі мною міг розмовляти дух… Після побаченого я вже й таке легко припускала. Або ж у мене галюцинації…Бо тими шаманами, по ходу, саме такі й ставали. Хоча, я ж регулярно спілкуюсь з психотерапевтом, то може він би побачив, що зі мною щось не айс. Складно бути обраним…

  Поки я сумувала зі своєї біди, мажорчик так і заснув з книжкою в руках. От вона справжня розумова праця. Тихенько встала, дістала плед і накрила хлопчака. Втому і я відчувала, проте заснути не могла…не зараз…там такі карусельки в голові, що і не спиться, і страшно уявити, що буде, коли сон прийде до мене…