Читати книгу - "Кохати зірку, Лана Деніз"

   Вхід до ресторану, в якому проходила закрита прощальна вечірка знімальної групи серіалу «Поза хмарами» був оточений юрбою репортерів та блогерів, які з нетерпінням чекали на відомих гостей.

   Подружжя Фор прибули одними із перших.

-Кохана, не забувай вдавати із себе щасливу дружину,- скоса поглянувши на неї, промовив Леонардо, відкриваючи перед нею дверцята чорного авто.- Ти ж знаєш, що ці журналюги  можуть написати все, що завгодно.

-Знаєш, мені здається, що всім зовсім скоро буде байдуже до нас- поговорять про серіал, напишуть декілька статей, зроблять репортажі, а потім забудуть. До того ж, я не відношуся до відомих людей нашої країни, щоб мною так цікавились репортери,- зітхнула Селін, поправляючи широкий браслет на руці, який приховував синець на її зап’ясті.

-Не відносилася раніше,- поправив її чоловік,- а тепер ти їх частина. Тому не забувай про це!

 Селін, одягнена в вузьку стрейчеву сукню золотаво-гірчичного кольору і елегантні босоніжки на високих підборах, тримаючи під руку Леонардо, одягненого в строгий костюм, пройшла під спалахами фотокамер, мило посміхаючись.

-Мсьє Фор, можна задати кілька запитань?

-Мадам Селін, дайте будь ласка відповідь хоч на одне питання!-репортери навперебій почали просити інтерв’ю.

-Друзі, будь ласка, на всі ваші запитання ми дамо відповіді після завершення вечірки, тому наберіться терпіння і, якщо ви все ж сюди прийшли, дочекайтеся нас,- посміхаючись білосніжною посмішкою, промовив Леонардо і взявши Селін за руку, провів її крізь натовп.

    В банкетному залі вже був накритий величезний стіл, вишукано сервірований дорогим посудом і квітами. Леонардо, відпустивши її руку, пішов привітатися до продюсера, а вона підійшла до вікна і сперлася на підвіконник, намагаючись заспокоїтися.

 -Всім доброго вечора, друзі,- почувся за її спиною знайомий оксамитовий голос, який зводив її з розуму.

   Різко повернувшись, Селін зустрілася поглядом з темно-карими очима Армана. Одягнений в чорну шовкову сорочку та брюки, він мав просто шикарний вигляд. Але він був не сам – поряд з ним стояла Ніколь в коротенькій темно-синій сукні і міцно тримала його  руку.

-Доброго вечора,- посміхнулася Селін до них і підійшовши до Леонардо, взяла його під руку, намагаючись уникати будь-яких провокуючих ситуацій.

   Арман провів її довгим поглядом і обняв Ніколь за талію.

Коли всі члени знімальної групи зібралися, нарешті почалося святкування. Ніколь сиділа поряд з Арманом і весь час намагалася привернути його увагу до себе.

-Любий, подай будь ласка, сіль,- ніяково посміхаючись, промовила вона і легенько торкнулася своїми пальчиками його руки.

   Арман простягнув руку, щоб дістати сіль, але солонка стояла занадто далеко від нього.

-Селін, передай будь ласка сіль,- попросив він, поглянувши на Селін поглядом, від якого в неї почали тремтіти руки.

-Так, зараз,- схвильовано відповіла вона, і взявши тремтячими пальцями кришталеву солонку, простягнула її Арману.

   Беручи в неї з рук солонку, Арман на декілька секунд легенько торкнувся долонею до її тоненьких пальчиків, але цього доторку було достатньо, щоб дівчина згадала з якою ніжністю його руки обіймали її ще зовсім недавно.

   Ніколь теж встигла помітити цей майже непомітний для інших доторк і, здригнувшись, не втримала в руці виделку, яка ковзнувши по тарілці, вколола їй пальчик гострим зубцем.

   Вона скрикнула від болю і побачила на пальці подряпину, з якої виступило декілька краплин крові.

   Арман, здригнувся і злякано поглянув на свою наречену.

-Люба, що сталося?- схвильовано прошепотів він і, побачивши подряпину, почав діставати вологу серветку.-У тебе кров, може запитати аптечку?

-Не треба, коханий, це  просто подряпина,- розгублено посміхнулася Ніколь.

-А може краще викликати швидку?- запитала Селін, з усмішкою дивлячись на наречену Армана.- У тебе ж кров!

-Кохана,- прошепотів Леонардо, взявши її за руку,- тримай себе в руках, прошу тебе!

-Я тримаю себе в руках,- прошепотіла у відповідь  Селін,- але ж дівчина поранилася…

   Дочекавшись, коли всі почали  танцювати і спілкуватися між собою, Селін підвелася із-за столу.

-Кохана, ти куди?- Леонардо пильно поглянув на неї.

-В  туалет…Чи мені потрібно питати твого дозволу?- обурено відповіла Селін і, залишивши розгубленого чоловіка, вийшла в дамську кімнату.

   Зачинивши за собою двері вбиральні, вона помила руки і довго стояла, дивлячись на своє відображення в дзеркалі, намагаючись заспокоїтися. Поява Армана  разом з Ніколь, а також той доторк  викликала в її душі цунамі різних почуттів, які вона намагалася не показувати при людях.

-Забудь його! Забудь!- прошепотіла вона своєму відображенню.- Пам’ятай, що ти сама від нього відмовилася! Тому забудь, викинь його зі своєї голови і не смій більше про нього думати!

   Кинувши зім’ятий паперовий рушник в кошик для сміття, вона глибоко вдихнула і відчинивши двері, злякано відсахнулася – перед дверима стояв Арман, схрестивши на грудях руки і чекав на неї.

   Селін вийшла в коридор і намагаючись обминути його, зробила декілька обережних кроків.

-Селін, зачекай!- прошепотів Арман і ніжно торкнувся  до її ліктя, намагаючись зупинити.

-Що ти робиш, Армане? Нас можуть побачити!- злякано прошепотіла вона, дивлячись на нього розширеними від страху очима.

-Селін, я кохаю тебе! Я весь час про тебе думаю! Ти приходиш до мене щоночі у снах…Я чую присмак твоїх губ,- шепотів Арман, ніжно проводячи однією рукою по її обличчі, торкаючись до її вуст, а іншою обіймаючи її за талію.

   Він нахилився до неї настільки близько, що вона чула стукіт його серця.

-Я теж тебе кохаю,- прошепотіла Селін і злякано озирнулася навколо,- але ми вже ніколи не зможемо бути разом…Я заміжня, а ти незабаром одружишся з Ніколь…Тому прощавай, Армане, прощавай назавжди,- вона легенько торкнулася до його красивих губ і подарувавши ніжний поцілунок, повільно пішла в банкетну залу, де її вже чекав розгніваний Леонардо.