Читати книгу - "Подарована Асмодею, Іванна Желізна"

— Ти ж розумієш, що тепер маєш слабке місце? Будь-хто може на нього натиснути. Як ти міг допуститися такої помилки? — я сканував реакцію дружини й бачив, як її зачепили мої слова. Зараз у ній говорив не лідер, а ображена жінка. І хай би як майстерно Ліліт не намагалася приховати емоції, я її знав як ніхто. 

— Мої помилки стосуються тільки мене. На цьому розмова завершена, — я відступаю, даючи дружині можливість вдихнути на повні груди. — Ти моє попередження почула. Якщо спробуєш їй зашкодити, можеш обирати надгробок. 

Ліліт тільки покірливо опускає голову. Що ж, сподіваюся, що вона справді все зрозуміла. Бо я не хочу, щоб один необережний вчинок перекреслив стільки років кохання та сімейного життя. 

Щоправда, його вже не повернути.

Та і я, після зустрічі з Норою, цього не хочу.