Читати книгу - "Подарована Асмодею, Іванна Желізна"

На горизонті простягається нескінченний океан, що зливається з блакитним небом, де сонце високо сяє. Яхта повільно розтинає бірюзову воду, залишаючи за собою пінний слід, а над головою ліниво пливуть білі хмари, що нагадують пухнасті острови. Відчувається легкий бриз, наповнений ароматами солоного океану та свіжості.

Уздовж узбережжя Маямі видніються розкішні білі пляжі, що сяють під променями сонця. Пальми, мов вартові, тягнуться до неба, кидаючи довгі тіні на пісок. А величні готелі та кольорові будиночки додатково прикрашають цей краєвид.

Та мені зараз так байдуже на це все, бо замість того, щоб засмагати на просторому шезлонзі, я згораю в руках Ітона. І це так дивно, бо ще якихось кілька місяців тому я тремтіла бачачи цього чоловіка, а тепер тремчу від бентежного збудження. 

Поза надто відверта, особливо враховуючи, що на першому поверсі яхти залишилися охоронці та офіціанти, які в будь-яку мить можуть піднятися до нас. Але Ітону байдуже. Він тільки міцніше стискає мою талію, щоб я навіть не могла злізти з його колін. 

— Мені так ніяково… — видихаю я, коли Ітон відривається від моїх губ. Вони, напевно, опухли від тієї кількості поцілунків та укусів, що чоловік залишив за останню годину. 

— Дівчинко моя, чому тобі ніяково? Ти зараз так прекрасно і водночас розбито виглядаєш, що я просто дурію, — на моїй шиї змикаються зуби і я ледве стримую себе, щоб не застогнати. 

— Ніяково від того, що нас хтось може побачити.

— Чого ти соромишся? Мене? Чи свого вигляду? 

На питання я не відразу можу відповісти. Особливо, коли відчуваю, як рука Ітона пробирається під мою коротку сукню, щоб погладити стегно. Мене ж ніби електричним імпульсом вдаряє, тому я рефлекторно намагаюся звести ноги, щоб не дати чоловікові підняти руку вище.

— Не смій! — гарчить мені на вушко і насильно розсуває мої ноги ширше. Я не можу противитись ні натиску, ні збудженню, через яке мереживна білизна стає вологою. — Ти так і не дала відповіді на моє запитання.

— Не хочу, щоб хтось крім вас бачив мене у такому стані, — зізнаюся я. 

— Ти навіть не уявляєш, який я радий це чути. 

Рука просувається все далі. Я мало не затамовую подих, коли подушечки пальців Ітона гладять шкіру по лінії бікіні. Це так інтимно і водночас хвилююче, що я не знаю як мені реагувати на подібне. 

Хто ми з Ітоном один одному? Які зараз у нас стосунки? Що цей чоловік від мене очікує? У голові безліч запитань після ситуації у тирі. І протягом двох тижнів їх стає тільки більше. Особливо після побачень з палкими поцілунками, через які я ще довго не можу прийти до тями та опанувати себе. 

— Але я хочу, щоб ти запам’ятала одне, — пальці обережно відсувають краєчок білизни й мене кидає в жар від дотику до мого потаємного. — Я нікому і не дозволю тебе такою побачити. Бо це можна тільки мені.

— Припиніть… — прошу я, але Ітон не слухається. Він обережно доторкається клітора, змушуючи мене тихо застогнати. Це вперше, що мене так хтось торкається. І я не знаю, як мені вчинити: відсторонитися чи піддатися такому солодкому безумству. — Прошу… не треба.

Мені ніяково і безмежно спекотно. Коли Ітон виймає руку з моїх трусиків, я з полегшенням видихаю, навіть не здогадуючись, що у наступну мить він ривком спустить їх до середини стегон. 

— Навіть крізь цупку тканину джинсів я відчуваю, як ти там палаєш, — соромно, як же мені соромно. Якби могла, то б прикрила руками обличчя, щоб не бачити погляду сповненого бажання. — Маленька, але така гаряча дівчинка…

Боже, сил моїх немає далі все те слухати. А тому я піддаюся уперед, щоб змусити Ітона замовкнути поцілунком. Хай не вміло, але я пробираюся язиком в його рот, щоб хоч спробувати взяти трохи ініціативи. Та на довго мене не вистачає, бо цей чоловік цілує мене з таким голодом, що я аж не встигаю за його темпом. 

Рука знову повертається на місце, де їй не слід бути. І мене радує тільки те, що сукня достатньо довга, щоб прикрити мене. Я не готова повністю оголитися перед Ітоном. Як і не готова побачити його збудження, що зараз красномовно випирає в джинсах. 

— Ви обіцяли, що не т-торкнетеся мене без моєї згоди, — я всіма силами намагаюся зупинити безумство, але коли перший палець опиняється у мені, навіть до кінця не можу сформулювати думку. 

Мені добре і водночас так погано.

— Може твій розум мені й не давав згоду, але тіло здалося. Я відчуваю як ти стискаєшся, відчуваю, як всередині волого. А це тільки один палець, маленька. 

Прокляття. Я стогну і міцніше стискаю руку на плечах Ітона. Той тільки сміється, додаючи другий палець. Для мене ж навіть цього забагато. 

— Це з-занадто, — шепочу я із заплющеними очима.

— Невже ти так не бавилась з собою? 

Мовчу, ще більше червоніючи. Але Ітону це не подобається, тому він додає ще стимуляцію клітора і я втикаюся в його шию, щоб заглушити свої стогони. Це надто нестерпно. Мої ноги тремтять й інстинктивно стискаються. Я на межі від кульмінації, але замість оргазму мене накриває розчарування. 

— Ти не кінчиш, доки не даси відповідь на моє запитання, — незадоволено стогну, коли всередині стає пусто.