Читати книгу - "Як я закохалася в єті, Олеся Глазунова"

Розділ 29. Коли очі горять вогнем

Гості довго висловлювали свій захват портретом та маками, які намалювала Софія. Поки вона спілкувалася з французом та розповідала про свої вподобання у живописі, до Етьєна підійшла жінка, яка намагалася своєю отрутою підколоти Софію.

– Не вірю жодному твоєму слову, – розпливлася у солодкій усмішці жінка. – Ніколи не повірю, що ти обрав цю плюгавку, а не мене. Ти зараз зробив усю цю виставу, щоб позлити мене?

– Стелло, я сказав правду. Я не повинен перед тобою виправдовуватись, чи щось доводити, – холодним голосом відчеканив Етьєн. – Якщо ти думаєш, що випадковий секс з тобою по-п’яні для мене щось значить, то ти глибоко помиляєшся.

– Фі, як вульгарно. Це не твій стиль. Ти – гарний хлопчик з чудовими манерами, – мовила Стелла, бажаючи доторкнутися до обличчя Етьєна, але він перехопив їх руку та опустив, не давши виконати задумане. – Вона тобі зовсім не підходить. Звичайна студентка, яких сотні. А я вже маю статус, зв’язки та гроші. У мене є все, я можу придбати все, що захочу.

– Ось і придбай собі все, що захочеш. Зрозумій, я не продаюся. Знайди собі хлопчика на побігеньках та будь щаслива, – різко мовив Етьєн та відійшов від неї. Жінка рушила за ним, але дорогу перегородила Аполінарія Острозька.

– Стелло, люба, не очікувала тебе побачити. Дякую, що завітала, – надто солодко звернулася до жінки матір Етьєна.

– Та студентка не підходить вашому сину. Ні за рівнем, ні за статусом. Не знаю, що він у ній знайшов, – мовила жінка та хотіла піти далі за Етьєном, але Аполінарія її затримала.

– Найниціше, що може зробити жінка, це вішатися на шию чоловікові, який її відверто ігнорує. Якщо порівнювати вас двох то, вибач, Стелло, скажу відверто раз і на завжди, – таврувала кожне слово Острозька. – На превеликий для тебе жаль, ти програєш по всіх фронтах цій, як ти висловилася, плюгавці. У неї є те, чого в тебе немає і ти не зможеш ніколи купити, – мовила жінка та нахилилась ближче до вуха гості. – У неї є її молодість, безпосередність, талант. Поряд з нею очі Етьєна горять вогнем. Навіть і не намагайся втрутитись. Прийми це та не втрачай свою гідність, не падай нижче плінтуса.

– А якщо я скажу, що вагітна від вашого сина, – сказала Стелла, сподіваючись, що цей аргумент подіє на жінку.

– Стелло, ти усіх своїх ненароджених дітей вже давно розгубила, – Аполінарія навіть не здивувалась такій новині. – Я щиро бажаю тобі пізнати щастя материнства, але ця схема не спрацює з моїм сином. Так, я його виховала добре. Він порядний та відповідальний, але не треба плести інтриги. Не падай ще нижче у моїх очах. А зараз, краще йди. Дякую за привітання, але йди.

Стелла проковтнула образу, поглянула на Етьєна, який спілкувався з Софією, блиснула злим поглядом та пішла до виходу.

Аполінарія крадькома поглядала на пару. Жінка бачила ЯК її синусик дивиться на цю дівчину і пізнавала у ньому себе. Як же вона хотіла, щоб її дитина була щаслива. Вона не дозволить зруйнувати йому життя, як це колись зробили їй!

Софія виконала обіцянку. Зробила фото портрету Аполінарії і квітів та надіслала Жені. Подруга відписала, що хоче також бути «золотою дівчинкою» і портрет написаний кавою. Софія пообіцяла, що спробує втілити забаганку подруги.

– Соню, а можна я викладу фото і відео, як ти малюєш маки вином? Я зараз намагаюсь робити цікаві сторіси. Я пам’ятаю, як Злата піднялася на відео з тобою. Хоч не стрім, але цікавий контент, – попросила Соломія.

– Звичайно, будь ласка. Це ж подарунок для твоєї мами, – дала дозвіл Соня.

– Я завжди казала, що в мого брата чудовий смак, – сказала Соломія навмисно, щоб почув Етьєн.

– А в мене найхитріша в світі лисичка-сестричка, – не залишився в боргу Ет.

– Соню, а які в тебе плани на завтра? – запитала Соломія вже вибудовуючи якусь стратегію.

– Ну, я обіцяла подрузі, що ми завтра зустрінемо світанок на пляжі, пограємо в фрізбі, поплаваємо. Якщо хочеш, можеш приєднатись, – запропонувала Соня.

– Чудова ідея, ми приєднаємося, – вирішив та відповів Етьєн за двох.

– Хм... А чи можна до вас також приєднатись? – неочікувано долучився до розмови Едуард. – Завтра робочий день, але у нас з Етом, як я розумію, буде виїзна нарада.

– Долучайтесь, головне не простіть, – усміхнулась Софія.

– То о котрій і де? – вирішила уточнити деталі Соломія.

– Ми будемо на шістнадцятій станції фонтану на узбережжі «Золотий берег» пляж F-16 о п’ятій ранку. З самого раночку може бути прохолодно, Соломіє, візьми щось, щоб не змерзнути, – дала чіткі координати Соня.

Стелла