Читати книгу - "Усі в цьому поїзді — підозрювані, Бенджамін Стівенсон"

що Генрі вкрав одну з її ідей. У нас є літературна агентка, яка хотіла б отримати частину заробітку Мактавіша, але її покинули біля метафоричного вівтаря. — Він указав пером на своїх обвинувачених, і обидві спохмурніли. Направду поки що теорії Ройса були розумними. Я розглядав їх обидві. — У нас є прозаїк, який зневажає комерційну жанрову літературу.

— Це справді мотив, який ви для мене знайшли? — пирхнув Вольфганг. — Я його не вбивав.

Ройс замовк, мить подумав, а потім провів ручкою по блокноту чітку горизонтальну лінію. Здавалося, що достатньо не погодитися з Ройсом, щоб він викреслив вас зі свого списку підозрюваних.

— Далі в нас є письменник, що страждає на брак ідей. — Він указав ручкою на мене. — Відчайдушно шукає новий сюжет для своєї другої книги. Можливо, він створив його сам. На кону також трохи грошенят. Можливо, хтось інший хоче, щоб він досягнув успіху, — хтось із його близьких, наприклад… — Ройс вертів головою, явно шукаючи Джульєтт.

— Вона спить, — сказав я. Ліза кинула на мене погляд, ніби здивована, що я міг збрехати. Я поклав обидві руки на щоки й удав здивування. — Хіба що… Невже вона… відійшла людей убивати, — ахнув я в нещирому здивуванні.

— Якщо ви не збираєтеся сприймати це серйозно…

— Письменник, що страждає на брак ідей, сприймає це дуже серйозно. — Я різко насупився.

— А я підозрювана? — Ліза піднесла руку. — Скажіть їм, чому я підозрювана, Алане.

— Ну, я навряд чи думаю, що колишня дівчина…

— Насправді це звучить дуже ймовірно, — вставила Мейджорс. — З погляду психологічних портретів.

— Ви видаєтеся мені людиною, для якої за двадцять років багато води спливло, — сказав Ройс Лізі крізь зуби. Він майже навмисне прагнув відійти від її можливого мотиву. — Тож я не думаю, що ви дуже ймовірна підозрювана.

— Тоді я можу йти спати?

— Ні, — роздратовано кинув Ройс. — Я ще не сказав вам…

— Маю віддати тобі належне, Ройсе, — втрутився Вольфганг. — Зазвичай твої слова так добре присипляють мене. А зараз напрочуд цікаво.

— А ви? — запитав я. — Чому ви не підозрюваний?

— Генрі був, е-е, — завагався Ройс, — моїм другом.

— Що ви думаєте, пані Мейджорс? — запитав я.

— З погляду психології, близькі стосунки ймовірніше дають людині мотив.

— Вас розлютило, що він не написав вам той схвальний відгук, — сказав я. — Ви згадували, що він вам завинив.

— Не згадував. — Ройс збліднув.

— Згадували. Ви тоді були п’яний як чіп. Я помітив, як ви прийшли до нього, щоб поділитися своїми думками. Можливо, натомість поділилися чимось іншим.

— Чи могли б усі замовкнути на… — Ройс перевів дух. — Усе не так робиться. Гаразд? Я ходжу по кімнаті, спростовую ваші алібі, а потім викриваю вбивцю. Зазвичай під час денаументу так не засипають запитаннями.

— Де-ну-ма, — сказали ми з Вольфгангом в унісон.

Якби «Ган» був паровозом, то ніздрі Ройса могли б привести його в рух.

— Є лише одна людина зі справжнім мотивом. Ось про що свідчать зачіпки. Хтось, хто відвідав Генрі в його кімнаті, хто перебував достатньо близько, щоб запхати отруту в його флягу. Хтось, кого засмутила сума грошей, яку він міг би втратити на наступній книзі Генрі. Той, хто запропонував йому чек на двадцять п’ять штук за зміну закінчення. Генрі відхилив пропозицію — він спалив той чек на очах у нашого чи нашої вбивці. Б’юсь об заклад, ви не знали, що я мав цю підказку, чи не так, Ернесте? — Він поплескав себе по кишенях, шукаючи спалений чек, щоб похизуватися, і, звісно, не міг його знайти.

Я приховав усмішку.

— Вони побилися, від чого у Генрі пішла носом кров. Ця людина зрозуміла, що наступна книга Генрі стане вдвічі більш затребуваною, якщо він буде мертвий, ніж якщо житиме. Цей хтось був…

Дуже швидко, якщо це допоможе побачити, хто близький до 106, я вставлю кількість згадувань імен:

• Генрі Мактавіш: 280

• Алан Ройс: 226

• Симона Моррісон: 105

• Ваєтт Ллойд: 91

• С. Ф. Мейджорс: 87

• Ліза Фултон: 82

• Вольфганг: 77

• Аарон: 59

• Брук: 58

• Джаспер Мердок: 58

• Гаррієт Мердок: 49

• Дуглас Парсонс: 36

• Арчибальд Бенч: 24

• Синтія: 23

• Книжковий клуб / Вероніка Блайт / Вулик: 16

• Еріка Метісон: 10

• MongrelWrangler22: 6

• Трой Ферт: 3

• Джульєтт: ВИКЛЮЧЕНА З ПІДРАХУНКІВ

• Ной Вітрок: ВИКЛЮЧЕНИЙ З ПІДРАХУНКІВ (через те, що його представили на півшляху — занадто пізно, щоб бути вбивцею в чесному детективі)

***

Мейджорс поліпшила свою позицію — вийшла із числа аутсайдерів у рейтингу. І трохи перемістилися із нижньої частини списку Аарон, Джаспер, Гаррієт і Брук — усі піднялися на один-два щаблі й майже зрівнялися. Ройс потрапив до категорії «надто очевидних». Крім того, навіщо влаштовувати це грандіозне викриття, якщо він справді був убивцею? Дехто, здається, ось-ось перевищить гранично допустиму кількість балів, але врахуйте, що в попередньому підрахунку Вольфганг набрав лише мізерні сорок один, тож може статися будь-що. І не забувайте додавати кілька особистостей разом.

Гаразд, інтерлюдію виконано. Я дозволю Ройсу закінчити речення:

— …Ваєтт Ллойд!

Запала тиша — ми всі це перетравлювали. Більшість із нас почісували голови замість ахати. За чистою статистикою, наразі Ваєтт зі згадкою його імені дев’яносто один раз (уже дев’яносто два) безумовно належить до числа підозрюваних.

— Це взагалі має сенс? — скептично запитала Брук, порушивши мовчанку.

Я перебирав підказки в голові. У Ваєтта точно був мотив — Ройс мав рацію щодо фінансів. Але я чув, як вони сперечалися в купе Ваєтта, а не Мактавіша, хоча Ройс цього не знав. Тож підпал чека стався б там. Я також був упевнений, що ніс Мактавішу розбила Ліза.

— Авжеж, це має сенс, — прогарчав Ройс.

Симона підняла руку.

— Не впевнена, що має. Де ви знайшли чек?

— Насправді за двадцять п’ять штук Генрі й не почухається — його аванси мають бути шестизначними, — сказав Вольфганг.

— У Ваєтта були забиті кісточки? — запитала Мейджорс. — Я цього не помітила.

— СЛУХАЙТЕ! — заревів Ройс. — Я вам точно кажу, що сталося. Генрі Мактавіша вбили, а Ваєтт Ллойд, без жодного сумніву, — точно вбивця.

Не минуло й мілісекунди після того, як він закінчив говорити, як із кінця вагона почувся крик. Наступні кілька секунд ніхто не говорив і не рухався. Потім у приміщення увірвався Джаспер і, задихаючись, сказав:

— Ваєтта Ллойда вбили.

Юридична драма

Розділ 26

Книга. Кров. Тіло.

У кімнаті Ваєтта панував безлад. Матрац на нижньому ліжку зсунувся, простирадла були розірвані, подушка звалилася на підлогу. На дверях вбиральні залишився кривавий слід руки. На столі під вікном лежав стос паперу завтовшки з кулак. Унизу, між