Читати книгу - "Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss"

До вечора я знаходилась у своїй кімнаті, поки професори обшукували академію. Вони ретельно оглядали кожен куточок, намагаючись знайти сліди темного мага, який атакував мене під час випробування. Проте жодного темного мага так і не знайшли.

Наступного ранку нас зібрали у великому холі, де ректор повинна була оголосити переможців турніру. Напруга у повітрі була відчутною, адже кожен з нас чекав на вирок. Ректор, вийшовши на підвищення, почала свою промову:

- Дорогі студенти, я хочу висловити вам свою вдячність за вашу мужність і силу духу, яку ви продемонстрували під час цього турніру. Всі ви проявили себе як справжні маги, гідні нашої академії. Після ретельного розгляду результатів, ми прийшли до висновку, що перемогу заслуговують всі три групи-фіналісти. Ви всі показали відмінні навички та стратегічне мислення.

Ректор зробила паузу, оглядаючи нас з гордістю в очах.

- Тому ми вирішили розділити перемогу між трьома групами-фіналістами. Крім того, ми дозволяємо вам влаштувати святкування на честь вашої спільної перемоги.

Ми не відчували радість перемозі, у всіх на обличчях можна було прочитати недовіру. В академії темний маг? Чи безпечно тут залишатись? Можливо варто закрити академію? Такі питання можна було почути з кожного кутка, тому ректор не змогла їх просто проігнорувати.

– Я розумію, що вчорашній інцидент під час випробування був несподіваним та тривожним, і ми розуміємо ваші занепокоєння. – продовжила ректор. – З самого моменту, як стався напад, ми вжили всіх необхідних заходів для забезпечення безпеки нашої академії. Наші викладачі та охоронці ретельно обшукали кожен куточок, провели безліч перевірок і аналізів. Я рада повідомити вам, що жодного сліду темних магів не знайдено. Наші захисні бар'єри та магічні системи безпеки працюють бездоганно, і ми можемо впевнено сказати, що академія залишається безпечною. Ми посилили охорону і ще більше зміцнили наші захисні закляття. Хочу запевнити кожного з вас, що наш колектив викладачів та співробітників продовжує невпинно працювати, щоб забезпечити вам спокійне і безпечне навчання. Жодні загрози не зможуть зламати нашого духу і нашої рішучості надавати вам найкращу освіту. Ми повинні пам'ятати, що разом ми сильніші. Разом ми подолаємо будь-які труднощі. І я горда бачити, як ви всі підтримуєте одне одного у ці часи. Дякую вам за вашу відданість та силу.

– Може й справді нема чого панікувати? – сказав хтось в натовпі.

– Так! – вигукнув інший. – Сьогодні наш день і наша перемога, давайте її відсвяткуємо!

Натовп весело зашумів, плануючи святкування. Я ж не розділяючи їх захоплення, глянула на друзів.

– Ви вірите, що в академії безпечно? – тихо запитала я.

– Не впевнена, – відповіла Елла. – Але залишатись нам тут ще максимум місяць, після сесії поїдемо додому. Точніше ви поїдете, я ще не придумала, де залишусь на канікулах

– Я додому також не поїду, – дому, як такого, в мене немає, а до Сільви зʼїздити занадто дорого. – тому можемо разом десь зупинитись.

– Знаєте, я хотів пізніше запропонувати, – почав Мел. – та ви вже відкрили тему, тому запрошую вас на канікули до мене. Якщо, звісно, ви не проти.

– Ти серйозно? – не вірила Елла.

– Твої батьки не будуть проти? – запитала я.

– Думаю, вони зроблять все що завгодно, якщо я пообіцяю більше часу приділяти нареченій. – розсміявся хлопець.

– А ти хитрий. До речі,  ви Еліота не бачили? – зауважила я, що хлопця немає.  – Він так горів цим турніром, але не прийшов на оголошення переможців?

– Не звертай уваги,  – відмахнулась Елла. – він взагалі якийсь дивний останнім часом. Можливо твоя краса, задурманила його розум?

– Та ну тебе, – розсміялась я.

– Ось ви де! – Еліот пробирався до нас крізь натовп. – Стільки народу прийшло, я не зразу вас побачив. Так що? Повеселимось сьогодні?

– Ти впевнений, що це доречно? – запитала Елла.

– Я також не впевнена, – погодилась я. – можливо самі посидимо в нас?

– Та ну, нам тепер закритись в своїх кімнатах і не вилазити? – скептично відреагував на мою пропозицію хлопець. – Та й ректор вам сказала, що в академії посилили охорону. Давайте нормально відсвяткуємо зі всіма, і навіть не думайте відмовлятись.

Ввечері хлопець, все таки, витягнув нас на святкування. Ми зібралися всі разом у головному холі академії, кожен приніс із собою випивку та їжу. Столи були накриті різноманітними стравами, від простих закусок до вишуканих десертів. Атмосфера була наповнена веселощами та музикою, яка закликала до танцю.

Сьогодні викладачі вирішили дати нам волю і не контролювати хід вечора. Це дозволило адептам розслабитися і відчути справжню свободу. Студенти веселились, сміялися, танцювали, відчуваючи радість від перемоги та спільно проведеного часу.

Декілька груп вже почали імпровізовані танцювальні батли, хтось організував ігри та конкурси, а інші просто насолоджувалися спілкуванням у колі друзів.

Ми з Еллою танцювали під ритми музики, іноді сміючись від якихось жартів, які пролітали між танцюючими. Мел та Ванесса спілкувались неподалік. Еліот випивав у компанії наших одногрупників. Усюди були чутні радісні вигуки та оплески.