Читати книгу - "Тілоохоронець Горгони, Олена Домова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Це вже не схоже на масаж, Надіє.
Він відкинув руки та підвівся. Дівчина поглянула на нього, сором'язливо опустивши підборіддя та закусивши губу.
- Пробачте.
Пан Кирієнко гмикнув і поглянув на годинник. Звісно в каяття підлеглої він не повірив, мову тіла він розумів чудово, проте роздмухувати з дрібниці проблему не став. Ось-ось почнуть підходити хлопці, яких вони з Жекою запросили на співбесіду. Хоча, схоже, спокусниця геть забула про цю подію. А вона, між іншим, відповідає у їхній невеличкій компанії за кадри.
- Тобі час зайняти своє робоче місце, й намагайся не лишати його доти, доки всі претенденти не пройдуть співбесіду.
- Гаразд, - понуро промимрила дівчина та вийшла з кабінету.
Та треба знати Надійку! Це для пана Кирієнка вона понуро вийшла, а для тих, хто знаходився в холі, вона виплила з виразом переможниці на обличчі. Так що навіть пан Тягнибок, який у цей час розмовляв з Оленю Степанівною, запідозрив друга у гріхопадінні.
Втім, невдовзі піднесений настрій дівчини трохи припорошився роботою. Однак від цього дня Надя була на сто відсотків впевнена, що стриманий бос насправді шаленіє від неї. Й мине зовсім небагато часу перш ніж у нього як в романі зірве дах і він потягне її у свою печеру.
Під час невеличкої перерви, яку вирішили влаштувати собі директори після двох годин безперервних співбесід, секретарка принесла чоловікам каву. Євгеній вивчав резюме останнього претендента, а Максим розмовляв по телефону. Надя знову зайшла з боку правого плеча й схилившись почула в слухавці жіночий голос.
Цього разу пан Кирієнко не став терпіти близькість секретарки й встав, продовжуючи виправдовуватися перед співбесідницею.
- Ні, я не забув про тебе. Просто дуже багато роботи... Так, я обов'язково приїду завтра на виписку... Ти хочеш назвати сина моїм ім'ям?...
Надія невдоволено засопіла. Невже вона так промахнулася, й у Максима Євгеновича вже хтось є? Але судячи з його тону, співбесідниця не надто й дорога босові. Напевне народила від нього по зальоту, а він як чесна людина тепер вимушений терпіти домагання.
Раптом обличчя чоловіка осяяла ласкава посмішка.
- Звісно, я згоден. Я обов'язково приїду сьогодні. Щойно звільнюся, одразу до вас.
- А це хто там? - спитав Жека, коли розмову було завершено.
- Одна маленька мишка на ім'я Катя, - посміхнувся чоловік.
- Я не зрозумів, ти що їй дитинку зробив? А як же Юля?
Макс не відповів. На відміну від свого партнера він пам'ятав про невиховану секретарку, яка досі знаходилася в кабінеті та активно гріла вуха.
- Надю, ти ще щось хотіла? - поцікавився пан Кирієнко з глумливою усмішкою, ніхто не сумнівався, що хотіла.
- Ви не дали жодних розпоряджень, - схаменулася дівчина, - ось я й чекаю...
- За десять хвилин пускай наступного, - наказав бос, і Надійці нічого не лишалося, як піти з кабінету, так і не задовільнивши свою цікавість.
Лишившись наодинці, Макс розповів другові про вчорашні події з Катрусею і Ко, а також про те, що попеляста приголомшила новиною, що хоче назвати сина на честь рятівника, тобто Максима, або принаймні зробити його хрещеним батьком. Судячи з реакції Геннадія, чоловіка дівчини, на фоні, ідея з ім'ям йому геть не сподобалася, тому Макс дипломатично погодився на статус хрещеного.
Посміявшись, чоловіки продовжили приймати кандидатів. Якщо з рядовими охоронцями проблем не виникало, то до групи швидкого реагування кандидати відверто не дотягували, у зв'язку з чим виникло питання гострої нестачі кадрів, яке якось потрібно було вирішувати.
- Та годі, не гарячкуй, - відмахнувся Жека. - У крайньому випадку самі виїжджати будемо. А з часом гарні хлопці підтягнуться.
Занепокоєння Макса швидко вщухло. А й справді, вони від самого початку не планували ставати великими босами, а працювати з рештою на одному рівні. А все пані Середа з її невдоволеністю його амбіціями.
Наприкінці дня пан Кирієнко залишив партнера розбиратися з повсякденними справами, а сам рвонув до лікарні, в яку напередодні відвіз Мишку. Знову потрапив у затор і тільки зараз згадав, що ще зранку повинен був подзвонити Юлії Володимирівні з приводу зустрічі.
Всередині знову завовтузилися неприємні спогади. Ні, зараз розмовляти з Юлею з приводу роботи він не готовий, точно перейде на з'ясовування стосунків. І буде дуже неприємно почути, що вона передумала розходитися зі своїм Миколою, по телефону, без можливості зазирнути у вічі й змусити передумати за допомогою вимогливого поцілунку.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тілоохоронець Горгони, Олена Домова», після закриття браузера.