Читати книгу - "Континент бойових ткачів, Козел Валерія"

- Цікавий поворот... – Рейна пальцем відвела в бік вістря меча, який на неї наставив королівський гвардієць, - шановний, ви нічого не переплутали?

- Наказ міністра Клейнора нікого не пропускати! – солдат, що стояв попереду, повернув меч у його попереднє положення. Позаду нього вже зібрався невеличкий загін охоронців в обладунках.

- Клейнор… Клейнор… - задумливо промовила Рейна, - чуєш, Віві. Це не той чорт, що очолює опозицію?

- Саме той, - відповіла срібна лицарка.

- Хлопці, ви ж знаєте, хто ми, - позіхнула Леарлес, - ми особистий загін Її Величності, принцеси Емілії. І у нас був наказ повернутися до палацу.

- Нас не повідомляли! – відповів солдат різко.

- А хіба Вовчий загін не розформували? – запитав хтось із солдатів позаду.

- Розформували?! – вперед виступила Вівіан, - звідки інформація?! Я особистий охоронець Її Високості, Вівіан Лабель. Відповідай, солдате! Хто розповсюджує цю інформацію?!

- Спокійно, Віві, - підняла руку Рей, - це явно якесь непорозуміння.

- Вовчий загін розформували через некомпетентність командира, - раптом мовив хтось серед солдатів, - її методи буди занадто агресивними та безжальними. Вона була загрозою не лише для ворогів, але й для своїх!

Рейна завмерла, кинувши швидкий погляд на Ширу та Тейна. Ті були спантеличені і стурбовані.

- Хто це сказав?! – Сіраш зіскочив з коня і виступив вперед, мало не налетівши на виставлені на нього мечі, - я ще раз питаю!!! Хто це сказав?!

До нього приєднався Руен.

- Ніхто не паплюжитиме репутацію командира брудними плітками! – взревів ведмідь.

- Якщо не відступите… ми атакуватимемо! – гаркнув один із солдатів, - чи ви не бачите хто перед вами?! Ми королівська гвардія!

- А ми Вовчий загін! – вишкірив ікла Сіраш, - і щойно ви образили нашого командира!!!

- Тера! Йору! Захищати дітей! – гаркнула Рейна, зістрибуючи з коня, - Сіраш! Руен! Досить!

- Відійдіть, командире! Зараз вони відповідатимуть за свій довгий язик! – усміхнувся ведмідь.

- Командир? Це вона? Біла вовчиця Фарлеза? То вона тут?!

Серед солдатів пішов шепіт. Рейна встала між своїми ойо і королівськими солдатам всім своїм видом показуючи, що навіть якщо ця бійка неминуча, вона відступати наміру не має.

- Ми пройдемо, солдате, - сказала вона тихо, - спокійно або по ваших головах.

- Та як ти!..

- Що тут відбувається?!

В одну мить солдати вирівнялись в шеренгу і віддали честь екіпажу, що під’їхав. З карети визирнула принцеса Емілія. Рейна і Вовчий загін також миттєво вклонилися.

- Капітане, я повторюю своє питання, - звернулась принцеса до солдата, - що за сцена?

- Ваша Високосте, - солдат підвів погляд, - порушники намагались пройти до королівського палацу не маючи при собі спеціального дозволу. У нас наказ…

- Дозволу? – принцеса звузила очі, - хіба королівського гербу на обладунках леді Лабель не достатньо?

- Але Ваша Високосте, у нас наказ нікого не пускати. Сам міністр Клейнор…

- Давно лорд Клейнор вищий за короля? Чи можливо, за наслідну принцесу? – Емілія дивилась холодно, але голос її був спокійним, - я особисто віддала наказ Вовчому загону явитися до мене. Ви виступаєте проти наказу принцеси, капітане?

- Ні в якому разі, Ваша Високосте, - схилив голову солдат, - пропустити! Негайно.

Рейна швидко повернулась в сідло і подала знак іншим рухатись за нею. Вже на подвір’ї вона спішилась і ще раз вклонилась принцесі, яка вийшла з карети.

- Ти ще навіть у палац не пройшла, а вже галас такий, - посміхнулась Емілія м’яко, - давно не бачились, Рейно.

- Рада вас бачити, Ваша Високосте, - не піднімаючи голови відповіла Рей.

- А ти все продовжуєш так мене називати, - піджала губи Емілія, - я думала ми подруги.

- Хіба я б посміла, - Леарлес підняла голову, - Ваша Високосте, я б хотіла поговорити негайно, якщо є така можливість.

- Тоді йди за мною.

- Чи може другий генерал бути присутнім при нашій розмові? – Рейна кивнула на Аспера, - він довірена особа.

- Якщо йому довіряєш ти – то довіряю і я, - кивнула принцеса, - а це з тобою хто?

- Мої студенти, - зітхнула Рей, - я взяла їх задля практики. Вони найкращі на курсі, тож я вирішила, що невеличка прогулянка їм не завадить.

- Невеличка прогулянка із Шайлон у Фарлез, - хихикнув тихенько Реун і одразу ж отримав копняка від Вівіан.

- Хелісен, Вівіан, - гукнула їх Рей, - лишаю студентів на вас. Нагляньте за ними.

***

- Отже, ти як завжди не стрималась, - промовила Емілія після того, як Рейна розповіла їй що сталося у Шайлон.

- Не стрималась, - розвела руками Леарлес.

- І ви посварилися.