Читати книгу - "Континент бойових ткачів, Козел Валерія"

- Не те щоб посварилися. Просто… все складно.

- Зрозуміло, - зітхнула принцеса, - ще одна проблема.

Рейна мовчала. Аспер стояв спершись плечем на стіну. Його білий хвіст нервово хитався зі боку в бік. Принцеса Емілія, попри свій юний для монаршої особи вік, виглядала владною і досвідченою жінкою. Вона одразу ж розпорядилась приготувати кімнати для гостей, а також наказала знайти і негайно викликати до неї міністра Клейнора, аби прояснити ситуацію. По суті все і так було ясно. У її відсутність кожен член опозиції намагався хоч трохи, але перетягнути управління на себе. Але потрібно було чітко окреслити кордони і показати, що вона того не дозволить. Особливо зараз, коли до палацу повернулися одній з сильніших воїнів Фарлезу. Коли з формальностями було покінчено і лорд Клеймор, нервово поскрипуючи зубами, подався геть, можна було перейти до важливіших розмов.

- Він вже тут, - промовила Емілія, - як ми і передбачали, він не висуває ніяких вимог.

- Тобто, він просто прислав гонця, щоб повідомити королівський двір Фарлеза, що він захопив імперію Сін і разом з тисячною імперською армією висувається до кордонів Великого континенту? – запитав Аспер.

- Виходить, що так, - кивнула принцеса, - три дні тому його кораблі зайшли у Нефритову гавань. Спочатку один, потім ще десяток. На берег ніхто не сходив.

- І чого ж він чекає?

- Цього ми поки не знаємо.

- І не зрозуміло нічого, - Рейна відкинулась у кріслі, - хоча, ні. Дещо зрозуміло.

- Просвіти, - Аспер опустився на диван.

- Він відправив гонця. При чому, заздалегідь. Тобто він впевнений у тому, що скільки б він не дав нам часу, ми не зможемо підготуватися до його вторгнення. Він буквально продемонстрував нам, що армія Фарлезу… та що там! Навіть об’єднана армія Великого континенту, не зможе йому протистояти.

- Логічно, - Емілія похмуро дивилась на карту, що лежала на її столі, - отже, нам лишається лише чекати, коли він висуне свої вимоги.

- Висновки не втішні, - Рейна прикрила очі, - я їхала сюди з надією те, ви, Ваша Високосте, трохи проллєте світло на ситуацію. А виявляється, ви також нічого не знаєте. А значить, ми навіть стратегію продумати не можемо.

- Ну, це не зовсім так, - Емілія зітхнула, - є дещо.

- Дещо?

- Дехто. Ви можете увійти!

Двері відчинились і з бокової кімнати увійшов хлопець. На вигляд йому було не більше років, ніж студентам Рейни. Засмагла шкіра, мигдалевидні очі кольору бірюзи, кучеряве темне волосся. Він точно був не з Фарлезу.

- Рейна, Аспер, - принцеса піднялась з місця, - дозвольте вас познайомити. Ашар Сінський. Останній представник імператорської династії імперії. Сін.

Рейна підскочила з крісла.

- Дещо?! Дехто?! – спалахнула вона, - тобто… весь цей час тут, у вашому палаці, перебуває людина, яка може прояснити ситуацію?!

- Крон-принц сказав, що говоритиме лише у присутності генерала, - розвела рукам Емілія, - а тут така можливість! Їх цілих два!

- Емі, - Рейна обернулась до неї, - точніше… Ваша Високосте! Це не смішно! Вам варто було вже поговорити з ним!!! Чи хоча б відрядити когось за мною раніше!!!

Емілія показала їй язика.

- Дуже по-королівські, - скривилась Рей і, обернувшись до крон-принца, вклонилась, - вітаю, принце Ашар. Моє ім’я Рейна Леарлес, я генерал клинка. А це – Аспер Кіц, генерал передбачення.

- Я вас такою і уявляв, - юний принц посміхнувся, - я сподівався, що наше знайомство пройде в більш приємній атмосфері. Але, так вже сталось, що я тут як утікач.

- Ви єдиний, хто вижив? – Аспер дивився на хлопця, який чомусь нагадав йому брата.

- Завдяки пряжі схову моєї матері мені вдалось заховатися у доках. Далі, у найближчому порту я викупив собі місце на кораблі і добрався до Фарлезу. Моя історія навряд зацікавить вас, у ній нічого особливого. Я ганебно втік, поки моїх матір, сестер та брата жорстоко вбили.

Він ледь помітно здригався з кожним словом, яке промовляв. Рейна прикусила губи. Королівські особи, імператорські діти, аристократи. Всіх їх так виховували з дитинства. Не виказувати емоцій, триматися гідно, нести свій титул з гордістю. Але Ашар був ще дитино. Такою ж, як Шира, Тейн та інші опівнічники. І на його очах вбили його родину.

- Ваша високосте, я… - Рейна зробила крок до нього.

- Це зайве, леді Леарлес, - підняв він руку, зупиняючи її, - я тут не задля вашої жалості. Єдине, чого я бажаю – помсти і справедливості. Я хочу повернутися до Сін, хочу повернути трон, що тепер по праву належить мені. І… з почестями поховати рідних. Більшого мені не потрібно. Тому я тут. І хочу розповісти все, що знаю.

- Лаконічно, - хмикнув лис.

- Аспер! – шикнула на нього Рей.

- Все гаразд, - Ашар натягнуто посміхнувся, - перейдемо до діалогу?

- Так, - кивнула срібноволоса, - так, Ваша світлосте.

- Я буду говорити коротко. Напівкровка, що зве себе Аленом, тепер керує армією Сін. Хтось сам вирішив прийняти його сторону, когось залякали. За родинами військових постійно слідкують, тож, ніхто не наважиться його зрадити. Армія налічує сто дванадцять тисяч воїнів. А ще зібрав більше сотні напівкровок по всій імперії. Вони тепер у його особистому загоні, яким керує Зміїна діва.