Читати книгу - "Адвокат негідників"

— Що ж. У мене більше немає запитань.

Кидаю погляд на суддю — він розчарований. Але стає помітно веселішим, коли місце за трибуною займає наступний свідок. Це Наомі Таррант, вчителька Старчера, вона в обтислій сукні і на підборах. На момент, коли вона присягається казати правду, старий суддя Ліф остаточно прокидається. Та й я також.

Шкільні вчителі терпіти не можуть бути залученими до суперечок про опіку і відвідування. Наомі — не виняток, хоч вона й знає, як діяти в цій ситуації. Ми впродовж місяця обмінювалися електронними листами. Вона все ще не погоджується на вечерю, але успіхи в мене є. Вона підтверджує, що Старчер ніколи не демонстрував жодної схильності до насильства — до того випадку через кілька днів після першого походу на кейдж-файтинг. Вона описує інцидент на спортмайданчику, не подаючи його як сутичку чи бійку. Просто двоє хлопчиків не порозумілися.

Джудіт викликає її як свідка не для пошуку істини, а щоб продемонструвати Наомі, а заразом і всім іншим, що вона може притягти їх до суду і зацькувати.

На перехресному допиті Наомі доводиться визнати, що кожен нормальний хлопчик, якого вона вчила, раніше чи пізніше потрапляв у яку-небудь бійку на спортивному майданчику. Вона проводить на місці свідка п’ятнадцять хвилин, а коли суддя Ліф відпускає її, то стає трохи засмученим.

У заключному слові Джудіт повторює сказане раніше і рішуче вимагає припинити всі права на відвідування.

Суддя Ліф прохолодно її перебиває:

— Але ж у батька лише тридцять шість годин на місяць. Це не так вже й багато.

— Дякую, — кажу я.

— Досить уже, — соромить мене Джудіт.

— Перепрошую.

Суддя дивиться на мене:

— Пане Руд, чи погоджуєтесь ви не водити дитину на кейдж-файтинг, а також на змагання з боксу і боротьби?

— Так, я обіцяю.

— Чи погоджуєтеся ви також навчити дитину, що бійка — не найкращий спосіб урегулювання суперечок?

— Так, обіцяю.

Він переводить погляд на Джудіт і виголошує:

— Ваше клопотання відхилено. Ще щось?

Джудіт якусь мить вагається, тоді каже:

— Що ж, доведеться мені подавати апеляцію.

— Ваше право, — погоджується суддя і стукає молотком. — Слухання завершено.

Слухання у кримінальній справі Дуґа Ренфро починаються в понеділок уранці, судова зала повнісінька потенційних присяжних. Доки судові пристави приводять і розсаджують їх, адвокати зустрічаються в кабінеті шановного Райана Пондера, одного з кращих головуючих суддів, у якого за плечима десятирічний досвід роботи в нашому окружному суді. Як завжди у перший день слухань у вагомій справі, атмосфера напружена, усі знервовані до краю. Адвокати мають такий вигляд, ніби всі вихідні очей не склепили.

Сидимо довкола великого столу, з’ясовуємо певні попередні моменти. Коли завершуємо, суддя Пондер звертається до мене:

— Я хотів прояснити це, пане Руд. Штат пропонує угоду, за якою ваш клієнт визнає провину в тяжкому проступку задля пом’якшення покарання, і його не буде засуджено до тюремного строку. Він вийде вільним. У відповідь він погоджується відмовитися від цивільного позову проти Сіті й інших відповідачів. Правильно?

— Правильно, сер.

— І він відмовляється від цієї угоди?

— Правильно.

— Внесімо це в протокол.

Дуґа Ренфро виводять з кімнати свідків і проводять до кабінету судді. На Дуґові темний вовняний костюм, біла сорочка, темна краватка — він одягнутий краще від будь-кого в цьому кабінеті, за винятком, хіба що, мене. Він стоїть прямо, гордовито й випростано — старий солдат, готовий прийняти бій. Від вторгнення поліції в його дім минуло десять місяців, і, хоч він помітно постарів, його рани встигли пригоїтися, і тримається він упевнено.

Суддя Пондер приводить його до присяги говорити правду.

— Пане Ренфро, — каже суддя, — штат пропонує вам угоду про визнання провини. Письмову. Чи прочитали ви її, чи обговорили зі своїм адвокатом?

— Так, сер.

— І ви усвідомлюєте, що, прийнявши цю угоду про визнання провини, ви уникнете цих слухань, вийдете звідси вільною людиною, не боючись потрапити до в’язниці?

— Так, я розумію це. Але я не визнаю ніякої провини. Поліція вломилася до мене додому і вбила мою дружину. Їх не буде звинувачено, а це неправильно. Я спробую свої шанси з журі. — Він кидає сповнений огиди погляд на прокурора і знову повертається до судді Пондера.

Досвідчений прокурор