Читати книгу - "В обіймах привида, Анні Флейм"

Від несподіванки стискаю стегна, зажавши між ними власну долоню. Різко втягую повітря крізь зуби від гострого та геть безсоромного задоволення, усвідомивши, що моє бажання збулося — він бачив якщо не все, то цілком достатньо.

Привид стоїть в узголів'ї ліжка і дивиться на мене, трохи нахиливши голову вперед. Але виглядає не зовсім так, як я собі уявляла. Блідо-рожевий рум'янець дійсно розплескався по вилицях, напівприкритих сріблястими пасмами. Але очі не потемнілі — навпаки, вони яскраво сяють блакитним холодом. І губи не стиснуті. Рот трохи відкритий, і я бачу, як кінчик його язика повільно проковзує нижньою губою. Це виглядає настільки чуттєво і красномовно, що я розумію: зроби він так ще раз, і розрядка настигне мене дуже швидко — від одного тільки вигляду Ліама. Адже він явно зацікавлений тим, що бачить. Саме так, як я і хотіла.

— Тобі спати треба…

Навіть його голос, і без того не надто дзвінкий, зараз лунає надто хрипко і хижо. Він відбивається легким тремтінням десь глибоко в моїх грудях і ще тугіше затягує млосний вузол внизу живота. А привид тим часом з удаваним докором додає:

— А ти що робиш замість цього?

— Поєдную приємне з корисним, як бачиш, — судомно усміхаюсь я, розуміючи, що напевно втрачаю розум. Принаймні, інакше, ніж божевіллям, мій стан складно назвати. Лоно вже відчутно пульсує від одного тільки звуку його голосу. Що ж буде, коли він нарешті торкнеться мене? А якщо дозволить торкнутись себе?..

— Ба-а-ачу, — насмішкувато тягне привид. — Таке складно не помітити, щоб ти знала.

З цими словами він повільно схиляється наді мною та спирається об ліжко. Я відчуваю дотик прохолодного повітря і тягнуся назустріч, але Ліам ухиляється від поцілунку і замість цього торкається кінчиком носа моєї шиї. Знову хвиля мурашок. Зісковзує нижче, до ключиці. Закушую губу. Сильно, до присмаку крові в роті, аби тільки не застогнати від чуттєвого контрасту жару власного тіла і холодного дотику цілком осяжного привида. Серце, і без того готове вистрибнути з грудей, заходиться у відчайдушному нерівному калатанні, коли губи Ліама притискаються до пульсуючої жилки на моїй шиї.

— Що ти зі мною зробив? — пошепки запитую я і все ж таки не втримуюсь від стогону, коли на зміну губам приходить прохолодний язик. Виводячи ним якийсь химерний візерунок, Ліам рухається від ключиці по шиї до самого вуха, залишаючи на шкірі вологу доріжку.

— Що зробив — я вже казав. Ти тепер моя, — шелестливий шепіт холодить зволожену ділянку, але мурашки пробігають всім моїм тілом. — А от що ти зі мною робиш... 

Ліам судомно втягує повітря крізь зуби та повільно видихає, перш ніж договорити:

— …це вже цікавіше питання.

— І що ж я з тобою роблю? — мало не вистогную я, адже цієї ж миті чоловік недбалим рухом руки стягує ліф сорочки з моїх грудей, після чого ледь відчутно торкається кінчиками пальців болісно затверділих сосків.

Ліам не відповідає.

Замість цього він нарешті залазить на ліжко, але стає навколішки ліворуч від мене. Без плаща, напіврозстібнута чорна сорочка висмикнута зі штанів… А решту я не встигаю побачити, тому що він спирається правою рукою об ліжко, схиляється наді мною і, повернувши голову, обережно цілує в улоговинку між грудей. Кінчики сріблястих пасм лоскочуть мою шкіру. І цей легкий дотик відчувається ще чуттєвішим за попередні пестощі.

Ще трохи і…

— Розведи стегна, — хрипко наказує він.

Стиснувши свою долоню наостанок і відчувши пекучу хвилю задоволення від передчуття того, що буде далі, я розводжу стегна та спираюсь п'ятками в ліжко у найвідвертішому з усіх запрошень. Але прибрати руку не встигаю, привид накриває її вільною долонею та з силою притискає, викликавши у мене новий стогін.

Прийнявши правила гри, я лівою рукою пірнаю під його сорочку. І поки Ліам направляє мою руку внизу, задаючи темп, я ковзаю кінчиками пальців по його пласкому животу, відчуваючи під шкірою не надто бугристі, але відчутно напружені м'язи. Натрапляю на грубішу ділянку — за відчуттями це схоже на доволі довгий шрам — сповзаю вздовж нього нижче й нижче. Далі — ремінь. Чіпляюсь нігтями за металеву пряжку і зісковзую пальцями ще нижче. Схилений наді мною чоловік відчутно прикушує мій сосок, і від несподіванки я стискаю його збуджену плоть дещо сильніше, ніж збиралась. Відірвавшись від моїх грудей, Ліам трохи відхиляється назад і, мстиво посміхнувшись, спрямовує в лоно два моїх пальці разом з двома своїми. Ахнувши, я піднімаюсь у попереку, і він користується цим, поглиблюючи доволі жорстке, але таке жадане проникнення. 

Я не залишаюсь в боргу і, вловивши ритм, в такому самому темпі втискаю долоню в кам'яну твердість його паху. Чоловік різко видихає, відкидає голову назад та прискорює рух наших рук. Я ж — навпаки, сповільнююсь, не в змозі підтримувати цей шалений ритм, від якого вже починає біліти в очах, а все тіло вигинає солодкою судомою. Натомість з останніх сил, крізь тканину, охоплюю найчутливішу ділянку чоловічої плоті так, як колись подобалось Ріхарду — якомога міцніше, але з ритмічним послабленням, тим самим створюючи чуттєву пульсацію. 

Це дає результат — видавши хрипкий болісний стогін, Ліам здригається всім тілом, кілька разів подається стегнами вперед і завмирає. А слідом хвилею запаморочливого задоволення накриває і мене. 

І відчуття це — настільки сильне, що і кімната, і завмерла постать чоловіка поруч зі мною, розпливається перед очима, а за мить — взагалі поглинається пульсуючою темрявою непритомності.