Читати книгу - "Серце з попелу, Тейлор Грін"

Боячись злякати примарне перемир’я між нами, стягнула худі через голову та, залишившись у піжамній майці, вляглася обличчям до чоловіка. Підклавши долоні під голову, спостерігала за тим, як поступово відступають тіні, і Дем повільно переводить спокійний погляд на мене.  

— В джинсах спатимеш?

Очікуючи чого завгодно, але не цього, аж рота роззявила, переводячи погляд на свої ноги, та ніяково стенула плечима. 

— Ми з тобою не настільки близькі, щоб показувати тобі свої труси з Вінні Пухом, — пробурчала, хапаючи за краєчок ковдру та натягуючи її на себе.

Дем на це лиш фиркнув і, витягнувши руку вверх, клацнув вимикачем. Темрява, поглинувши кімнату, не принесла очікуваного полегшення. Навпаки. Я занадто гостро відчула поряд із собою чоловіка, що однією лиш присутністю в моєму житті, перевернув його з ніг на голову.

І це відчуття збіса лякало…