Читати книгу - "Царська рокіровка, Мелхіор Медар"

Задля рівноваги, вони пили німецькі. Вина.

Потім те вино, чиїм покровителем був сам Святий Вінсент – патрон виноробів: португальське.

Жвава розмова, сповнена жартів, блискучих парадоксів і чудових анекдотів зробила час приємнішим – усім п’яненьким застілля здається таким…

Але коли вони дійшли до австрійських вин, а Ван Хоутен і фон Брюгге почали співати дифірамби на їх честь, грузин образився і сказав, що якщо вони не захочуть порівняти їх з тими, що з його рідної сторони, і негайно, то наступного дня, ні, сьогодні... він викличе їх на дуель! Обох по черзі. На шаблях, бо, як скривджений, він має право вибору зброї…

– Добре, що не на пляшках… – сказав фон Брюгге. - Ми були б беззахисні...

Вони пішли до готелю. Пан радник почував себе дивно – він уже все знав, мабуть тому дозволив собі хвилину насолоди. У Москві всі знали його "круту голову", мов з прислів'я, він міг пити до світанку і нічого не відбувалося – тим часом ті кавказькі амброзії подіяли на нього сильніше і швидше, ніж спирт…

Ще на реєстратурі сусід Естара Павловича – абсолютно тверезим голосом! – вимагав, щоб із комори до номеру принесли два скрині.

"Ісусе, Маріє!" – побожно й злякано встиг подумати чиновник. Пан таємний радник із дуже щасливим обличчям розглядав каталоги вин у кімнаті грузина, і вони їх голосно обговорювали. Слуги внесли скрині. Відкрили першу…

Пізніше, наче крізь туман, згадав Ван Хоутен, що грузин поділив світ і його людей на три категорії – територію виноградників (Європа), територію рисового саке (Азія) і нижче за всіх територію кукурудзяного самогону (обидві Америки)… Після якогось там з чергою тосту – бо як же без них? – виноторговець розповів анекдот: "Коли Бог ділив Землю, до нього підійшли і грузини. По дорозі вони зупинилися, сіли під розлогим дубом, почали пити вино і виголошувати тости... А тому, що їхні тости дуже довгі, вони спізнилися на розподіл земель. Сумні і розчаровані дивилися на вже поділену земну кулю. Тоді Бог сказав: "Я почув ваші тости, я був у захваті, тому я приберіг для вас щось особливе - а маленький райський куточок між Каспійським і Чорним морями. Це буде ваша Грузія"…

Вранці Естар Павлович згадав, що вже знає, як є: "На здоров'я!" грузинською… Гаумардзос… Нібито…

Прокинулися на світанку – десь перед п’ятою ранку. Таємного радника і колезького радника мучило жахливе похмілля... Грузин, свіжий, як кріп, і радники, зелені, як зелень цибулі, полізли на дно другої скриньки в пошуках ліків. Знайшли. Останню пляшку… На щастя – лише одну.

Демон

Витяг із записок психіатра доктора Ктонопки – інтерв’ю з пацієнтом […] [… нерозбірливі особисті дані]

Курт Вагнер народився в Кельні, у багатодітній родині (чотирнадцять дітей), яка жила в бідності. Батько, грубіян і алкоголік, час від часу працював на приміському металургійному заводі чорноробом. Їх мати, боязка і розумово відстала, не могла протистояти впливу батька – діти часто були свідками їхнього статевого життя, а в родині, яка часто жила в одній кімнаті, відбувалося кровозмішення в самих різних формах. Як згодом виявило поліцейське розслідування, психічні проблеми, кримінальні схильності, алкоголізм у багатьох поколіннях і неврологічні захворювання були широко поширені в сім'ях обох батьків.

Неповнолітній хлопець підробляв, допомагаючи міському собачнику. Одного разу він заявив, що задоволення, яке він отримує від мук і вбивства спійманих тварин, переважує задоволення від статевого акту. Він зізнається, що вчинив своє перше вбивство у віці 11 років, але це, мабуть, його вигадка; він, хіба, приписує собі смерть двох дівчат (факт, задокументований у поліцейських актах), які потонули в ставку. Він стверджує, що потопив човен, а сам поплив до берега.

Коли він був на рік старший, вся родина переїхала до Дюссельдорфа, де батько знайшов постійну роботу. Невдовзі Курт утік із дому та забезпечував себе крадіжками та пограбуваннями – незважаючи на недоїдання, він виріс високим міцним хлопцем. У вуличних бійках він навчився ножового бою, який використовував пізніше в житті – нападав на дівчат і жінок, які йшли на міський ринок, переважно вранці в п’ятницю. Місцем його злочинів були промислові околиці, безлюдні вночі та рано вранці. Він оселився в покинутій кузні одного з збанкрутілих заводів.

Саме тоді він виявив, що найбільше задоволення він отримує від фізичного спілкування зі своїми вмираючими жертвами. Ймовірно, він також займався зоофілією, але поки не хоче в цьому зізнаватися. У п'ятнадцять років він переїхав до повії, якій забезпечував захист. Мабуть, ця жінка була мазохісткою. Через півроку він вперше потрапив до поліції – за дрібну крадіжку. Від покарання за вбивство його врятував винесений вирок – поки він сидів у в'язниці, тіла його жертв були знайдені закопаними на одному з покинутих заводів, але ніхто не пов'язував цей факт з підлітком, який на той момент сидів у в'язниці. […]

Вийшовши з в'язниці, він знову з'явився у Дюссельдорфі і став опікуном молодих кандидаток у повії у найбільш забороненому районі цього міста. Після перебування у в'язниці його сексуальні збочення та діяльність у цій сфері посилилися – він змушував підконтрольних йому повій займатися садистським сексом, але цього йому вже було недостатньо. Протягом трьох років він задушив двох своїх партнерок, але ніхто не повідомив про це в поліцію, тому Курт залишився безкарним. За цей час він двічі потрапляв у в'язницю на короткі терміни, але за дрібні правопорушення – сутенерство та напад. […]

Коли наступного разу покинув камеру, то увірвався в будинок, власники якого були відсутні, зґвалтував неповнолітню служницю, катував її, а потім вбив. Щоб знищити сліди злочину, він підпалив дерев’яну будівлю – саме тоді виявив, що підпал викликав у нього сильне сексуальне збудження, посилене усвідомленням того, що він спалює вбиту жертву зґвалтування. Він часто проводив ночі, досліджуючи незаселені території. Тоді він носив сокиру на плечі. Він нападав на перехожих, вид їхньої крові приводив його в сексуальний екстаз. При цьому він вчиняв підпали, з яких доведено лише три. Його знову спіймали і засудили до суворих термінів – за крадіжку зі зломом. Оскільки він був рецидивістом, то відсидів за ґратами вісім років.

[…]

Як тільки він покинув цей заклад, то одружився з жінкою, з якою познайомився через таємні записочки в тій же в'язниці, — вона відбувала шестирічний термін за вбивство свого невірного чоловіка. Оскільки вона мала відповідні сексуальні уподобання, він три роки вів