Читати книгу - "Гра без правил, Ірен Кларк"

Вона відповіла мені тим самим.

Це було не просто полум’я. Це був вогонь, що спалював усе між нами, змушуючи забути про обережність.

_____

Ранок застав мене в тому ж ліжку, де ми не залишили жодного шансу на повернення до колишніх правил.

Лана лежала поруч, накрившись ковдрою рівно настільки, щоб я міг бачити оголене плече. Її волосся було розкидане по подушці, а на шиї ще залишалися сліди моїх поцілунків.

Вона виглядала спокійною.

Я б повірив у це, якби не знав, що Лана ніколи не буває спокійною.

Я простягнув руку, провівши пальцями по її оголеній спині, і відчув, як її дихання змінилося. Вона не спала.

— Як почуваєшся? — мій голос прозвучав хрипко.

Лана відкрила очі, і в її погляді з’явилося щось схоже на виклик.

— А ти?

Я усміхнувся.

Це була війна, яку ми обоє програли. І виграли одночасно