Читати книгу - "Гра почалась, Євгеній Шульженко"

Всі, хто намагався відмовити Люді, були розбиті, розігнані. Всіх полонених тримали в нашій в’язниці, поки не отримали згоди дітей підкоритись, але вже не цілим племенем чи групою, а кожен окремо. Гра, ти ж для дітей! А тут така історія. Це дуже жорстоко, аж ніяк не по дитячому.

Хлопець назвав всі п’ять провінцій та спробував пояснити, де саме вони знаходяться. Сам він був слугою, але одного разу Люда вирішила зібрати великий загін з воїнів та слуг та пройтись урочистою ходою по всім територіям Імператорської Школи. Та, якщо Олексій не помиляється, таку ж ходу Люда хоче влаштувати й до племені Зодчих, якщо ті будуть два чи три тижні чемно приносити данину.

Аніта побачила, як відкрились вхідні двері школи, та з них вийшли Люда та Аліна. Ватажок племені Зодчих була зосереджена, дивилась в підлогу. Командирка вибачилась перед Олексієм, торкнулась його плеча, Аніта була змушена йти. Всміхнувшись хлопцю, дівчина пішла до свого загону, обережно, не викликаючи ніякої підозри в оточуючих. Олексій засмутився, що Аніта так і не спробувала його суп, але взяв обіцянку з дівчини, що наступного разу вона має обов’язково спробувати його страву. «А чи буде наступний раз» - подумала Аніта та приєдналась до своїх хлопців, які чекали ватажка на сходах.

Аліна підійшла до загону, подивилась на командирку, та ледь помітно хитнула головою, показуючи, що встигла зробити все, що планувала. Ватажок племені Зодчих, повернувшись до Її Величності, подякувала за екскурсію та попрощалась. Діти встали та прослідували за Аліною до виходу з території Імператорської Школи. Дівчина мовчала, Аніта всміхалась. Ось так і програвали великі імперії, про що неодноразово писали в підручниках історії. Пихатість сліпить очі.

В актовому залі Замку Вітрів після вечері зібрались ватажки та командири племен. Почалась нарада, на якій Аліна та Аніта розповіли все, що побачили та дізнались в Імператорській Школі.

Ватажок племені Зодчих розповіла про екскурсію. В цілому, нічого особливого всередині школи не було: концерти не проводили, всі жителі школи були поділені на слуг та воїнів, звичайно були й командири, які організовували армію, розвідку, дозори та інше. Люда ж називала себе Імператором та провінції і слуги мали називати її Ваша Величність. Всі разом, учасники наради, насміялись та продовжили слухати дівчину.

В школі в класах були організовані спальні. Воїни спали окремо, слуги - окремо. Ліжками у воїнів були м’які мати, а слуги стелили собі на ніч ковдри та одяг, матів на всіх не вистачало. Були в школі й медпункт, й бібліотека, але водопостачання та світла не було, тому діти Імператорської школи мали великі ліхтарі з сонячними панелями, які вдень заряджали та використовували ввечері для освітлення.

Також Аліна розповіла, що школа Імперії значно менша за Замок Вітрів. Наприклад, спальний корпус мав всього два поверхи. На даху дозорних не виставляли, обмежились дозорними на другому поверсі, які мали контролювати територію з вікон. Воріт на територію школи також не було, на ніч ніяких загороджень не ставили, але на вході тримають завжди від десяти до двадцяти воїнів.

Останнє, що розповіла ватажок, - з провінцій не вимагали надавати воїнів, лише одна колонія, яка не змогла платити данину, запропонувала перейти до школи у вигляді воїнів, оскільки та провінція складалась тільки з спортсменів, Люда дала на це згоду.

Наступною доповідала Аніта, яка розповіла про нового знайомого Олексія. Вона доповнила історію ватажка, описавши побут, жорсткі правила та привселюдні покарання. Всі хто прийшов на збори, присвиснули від почутого. Навіть Аліша, яка до цього ретельно милась, підняла круглі очі на дівчину та уважно слухала. І хто ще називає нас дикунами?

Сама цікава інформація була про провінції. Оскільки Семен вже встиг розповісти про план з масовим повстанням провінцій, командири були в курсі та слухали дуже уважно, окрім племені Зодчих, ще було п’ять провінцій.

Плем’я Тойота. Ця група дітей облаштувалась на станції технічного обслуговування автомобілів. Декілька просторих боксів для ремонту машин, а також адміністративна будівля з торговим залом. Чисельність групи до тридцяти дітей

Зграя Вовків. Ця група дітей, з ватажком Андрієм, була відома племені Зодчих. Тому Мілана коротко розповіла про сутичку з цією зграєю. Чисельність Зграї складала двадцять дітей. Як виявилось, жили вони в гуртожитку, що був на куті з вулицею Зодчих недалеко від фортеці племені Зодчих. Трохи поблукати дворами, та можна було вийти до Зграї

Плем’я Десантів. Діти живуть у дворах за ринком на вулиці Жолудева. Невелика адміністративна будівля, де в звичайний час проводили секції з карате та танців. Чисельність групи складала до сорока дітей

Скляна Школа. Ця школи знаходилась у дворах за гіпермаркетом. Це була дійсно невелика школа, закрита багатоповерхівками, вона була побудована відносно недавно та не мала зовнішніх стін. Тільки скло. Чисельність цієї школи складала до п’ятдесяти дітей.

Діти Трамвайного Депо. Це невеличка група дітей, яка жила в трамвайному депо. Їх було всього десятеро, та вони мали доступ до доволі великого магазину, що був поряд. Та оскільки Люда не переймалась магазинами, їй було достатньо того, що діти чемно платять данину.

Отже, тепер Імператорська Школа була як на долоні. Племена Зодчих та Капібарів розуміли, як все організовано на території ворога. А також, вони знали де знаходяться провінції ворога, скільки в них живе дітей. Лишилось діло за малим - організувати розвідувальні загони та розіслати їх по провінціям. Настав темний час для Люди, хоча вона цього ще не знає. Якщо Гра затівала підступну участь для дітей, то зараз вона явно засумнівалась в тому, що це просто малі та незграбні дітки.