Читати книгу - "Фортеця пекла, Вікторія Ноетер"

– Так це не вона, – зауважив інший воїн, – я бачив її, коли вони прямували до Темного бастіону, але з нею був дуже сильний демон. Вона здавалася мені дивною, надто схожою на людину. Скоріше, в пеклі вона не так давно, вони ще не встигли зробити з неї чудовисько.

– Можливо, – кивнув Мав, – але тепер постає питання. Що нам з нею робити? Відпустити демона, майбутнього воїна, не надто вдала ідея.

– І вбити важко, – Ерел хмикнув і поклав демона на підлогу, оглядаючись через плече. Ніхто з янголів–воїнів Світлого бастіону не протестував, як не дивно, але вони відчували те саме. Вину. Вину за те, що світло палило не того демона, не ту страшну сутність, а вона з ними погодилася, підкорилася, просила вибачення. Навіть для сну це було надто нереалістично.

– Але вона демон, а живі демони – жива загроза людству, і просто так відпустити її ми не маємо права, – зауважив Мав, знизав плечима.

– Тоді що, киньте її вниз. Якщо виживе, то така доля, якщо ні, то ми знищили ще одного ворога, – запропонував один із небесних воїнів фортеці.

Ніколи ще Світлий бастіон не пронизували настільки великі стріли сумніву та стрімке поєднання непоєднуваних емоцій для янголів. Незвичайна рідкість, коли вирок вбивати чи не вбивати демона, наче монетка ставала ребром, з питанням: а що далі?

– Я погоджуюсь зі словами Ерела, хай вирішує доля.

Всі кивнули майже одноголосно.

Власна промова стала гіркою для Ерела, і він проковтнув слину, розкривши важкі ланцюги на тонкій руці демона. На секунду прикрив очі, відчуваючи той самий біль, який відчувала Карро, і провів по худому обличчю з ще трохи дитячими рисами і наївністю в очах.

– Демон змогла обійти закляття, привівши замість себе іншу. У наступний раз я чекаю її голову. Досить виступів, демон має померти. Вона надто небезпечна, – Ерел підняв демона обережно і тяжко зітхнув, йдучи туди, де закінчується небесний бастіон. Край бастіону нагадував зловісне провалля, що відмежовувало один край небес від іншого. Край, де висота стирає крила у пил та попіл, де живе сам страх янгола.

Ерел востаннє подивився на демона і прошепотів одними губами, торкнувшись її чола:

– Бажаю тобі вижити та дізнатися правду.

І навіть стоячи одного разу на землі, можна впасти з неба. Карро розплющила очі в останній момент. Коли холодне повітря вдарило в обличчя, вона з найменшим спротивом полетіла вниз.