Читати книгу - "Мережа таємниць, Olenka Ing"

Олена відчула, як кожен крок глибше занурює її в цей нестерпно темний світ. Кожен рух здавався важким, мов би вона йшла по важкому піску, де кожен подих ставав на вагу золота. Ігор був поряд, його присутність була як рятівне коло в цьому морі невизначеності. Вони рухались уперед, не знаючи, що чекає попереду, але все більше вірячи одне в одного.

Перед ними стояла жінка, чиє обличчя було знайоме Олені, але водночас таким чужим. Здавалось, що вона бачила цю людину в своїх найстрашніших снах, а зараз ця постать стала реальністю. Жінка була одягнена в темний, майже чорний одяг, її волосся було заплетене в тонкі коси, а її очі — холодні і безжальні.

— "Ти…?" — прошепотіла Олена, і в її голосі відчувалась суміш здивування та страху. Це була Ніна — її стара подруга, з якою вони перестали спілкуватися багато років тому. Ігор здивовано глянув на Олену.

— "Ти її знаєш?" — запитав він, тихо, але напружено.

— "Це… Ніна. Вона була частиною мого життя, але я думала, що вона зникла. Я навіть не знала, що її взагалі можна зустріти в такому місці."

Ніна посміхнулась, але її посмішка була холодною, як лід. Вона дивилась на Олену з таким виразом, ніби знала кожен її секрет, кожну її слабкість.

— "Ти все ще думаєш, що маєш контроль?" — сказала Ніна, її голос був спокійним, але в ньому відчувалася така непередбачувана сила, що Олена на мить не могла дихати. — "Ти не уявляєш, скільки ще тіней ховається в твоєму минулому."

Олена намагалася втримати контроль над своїми емоціями, але щось всередині не давало їй спокою. Це була не просто зустріч, це було обличчя її минулого, яке поверталося, щоб виміряти її силу і слабкість. Це було щось більше, ніж просто спогад. Це було випробування.

Ігор помітив, як Олена почала змінюватися, як її звичний спокій і впевненість раптом зникли, і він, не вагаючись, взяв її за руку.

— "Олено, ми разом, і це не зміниться. Ти сильна, ти знаєш, хто ти."

Але Ніна лише засміялась, її сміх був диким і тривожним, наче відлуння темної пропасти.

— "Ти думаєш, що зможеш побороти тіні свого минулого? Чи ти готова обрати темний шлях?" — вона зробила паузу, ніби дозволяючи їхнім серцям битися в унісон з її словами. — "Може, ти навіть не усвідомлюєш, як давно вибрала цей шлях, Олено. Ти тільки не помітила цього."

Ці слова вдарили, як грім серед ясного неба. Олена відчула, як її серце затупотіло від болю. Чи дійсно вона вже вибрала темний шлях? Чи, може, її свідомість і воля були всього лише пісочним годинником, у якому час давно витік?

Ігор стояв поряд, тримаючи її руку, але навіть його впевненість почала похитуватися від цієї зустрічі. Він теж почував, що вони опинились на межі чогось більшого, ніж просто рішення про те, чи продовжувати цей шлях. Це був виклик, виклик самому собі.

— "Що ти хочеш від нас, Ніно?" — Олена нарешті здолала власний страх і звернулася до жінки. — "Чого ти тут шукаєш?"

Ніна мовчала кілька секунд, її очі заблищали від темного розуміння. Вона повільно кивнула, немов погоджуючись з чимось, що було між ними.

— "Я лише показую вам правду. Я — частина цього світу, частина ваших тіней, і тепер ви не зможете втекти від мене. У кожному вашому рішенні є я."

Ці слова знову заповнили тишу, і Олена відчула, як ці важкі думки починають поглинати її. Тіні минулого тепер слідували за ними, немов постійно стоячи за спиною. Вона розуміла, що не може уникнути цього. Ніна була не просто жінкою з її минулого, це була її невирішена частина, яка тепер прагнула повернутися.

— "Ігорю," — прошепотіла Олена, її голос був тихим, але впевненим. — "Я не знаю, чому вона тут, але ми не можемо залишити це непорушеним."

Ігор стисло кивнув і взяв її за плечі, підбадьорюючи її.

— "Ми разом, і це нічого не змінює. Ми не втечемо, Олено. Ми зустрінемо це обличчя в обличчя."

Ніна розсміялась ще раз, але цей сміх вже не був таким страшним, він став наче звуком прийняття. Вона зробила крок назад, і простір навколо них почав змінюватися. Це було не просто переміщення в просторі — це була зміна реальності.

— "Ви ще не розумієте," — сказала Ніна, її голос став легким і майже безтурботним. — "Але це тільки початок. Кожен з вас має пройти свої тіні. І коли ви побачите їх, ви будете готові вирішити, що з ними робити."

Знову темрява наповнила простір, і Ніна зникла, як тінь серед безкрайого чорного поля. Олена і Ігор залишились наодинці з незрозумілими відчуттями, що тільки збільшувалися з кожним новим рухом в цьому світі.

У наступній главі: Олена і Ігор продовжують свою подорож у світ, де кожен вибір стає важким і визначальним. Вони зустрінуть нових союзників і зіштовхнуться з новими випробуваннями, що змінять їх назавжди.